Цитати з книжки «Щоденник Мавки», Дара Корній

nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Я втікаю на іншу планету, щоб не бути зайвим у твоєму житті. Це нестерпно — бути зайвим.
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Ігор та його дружина Орися, добрі люди, у яких зупинився, геть інші, не схожі на його оточення. Нема в них ані перських килимів, ані високих стель, отих, що аж під три метри, дурнуватих люстр, фікусів на підвіконні… Але є багато тепла в очах та якоїсь прадавньої мудрості: головне — ми двоє, усе решта, якщо виникне потреба, додасться.
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
бо байдужість може вбити навіть любов».
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Перше кохання часто нагадує одержимість. І щоб перебороти його, потрібні спеціальні ліки та спеціально навчені люди поруч або просто — час.
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Запнула вікна, бо місяць щось аж надто уважний та яскравий сьогодні
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Що таке один день для вічності?
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Доля дається нам, як дорога. А хто вирішує, яка вона — щасна чи нещасна? Можна жити в золоті та бути нещасним, а можна посеред лісу в халупці на курячій ніжці — і мати щастя.
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Подивися на світ з іншої гори. То для тебе можливість отримати нове. Зачати йти іншою дорогою. Не плач, не ридай. Ти будеш щасливою — обіцяю, але за це слід дещо віддати. Віддати те, що заборговано твоїм родом мені. От за боргом завтра матінка Смерть і прийде…
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Красна сестрице! Доля кожної людини невидимою ниткою тягнеться за нею, і тче ту нитку не людина, і виводить ту нитку не завжди й доля. Доля тільки справно служить великій Ткалі…Ось твоя нитка зараз у моїх руках, — Доля простягнула перед собою хустину і, здається, замилувалася нею. — Тільки глянь, як щедро тобі дано, молодице: і червоної барви, і синьої, і жовтої, і блакитної. І тут не видко поки закінчення для тебе. Я не можу взяти такої пожертви — віддати сю хустку, виткану для Тебе, матінці Смерті взамін на хустину твого сина. Та й, зрештою, його хустина вже в руках Вічної Пані.
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Душа — річ дивна, не завше послуговується логікою розуму. Одне я знаю напевне: ти чомусь досі мене не знайшов і я чомусь усе ніяк не віднайдуся. Та переконана, любий, коли остання історія з торби писаної буде розказана, ти — знайдешся. А я зберу всі скалки свого розбитого серця, ти стулиш його докупи своїми живими долонями, і ми впізнаємо одне одного. Мавка і той, хто вміє любити по-справжньому.
Не Чугайстер
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Вона видирала його зі свого серця, того, хто вже встиг стати його частинкою. А це боліло. Це дуже боліло. Донечки
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Не надто високо, щоб голова закрутилася, і не надто низько, щоб перечіпатися через чужі погляди
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
І її світ падав, валився, горів, душив димом. Не було сліз, дим їх забрав, не вистачало повітря, вогонь його випив, тому майже не дихала. Вона помирала. Кожною клітинкою свого тіла відчувала це. Німіло обличчя, очі наливалися сірістю, тіло — байдужістю…
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
І ти, чи не вперше, хочеш чути тільки правду. Не порожні балачки, не якість дивакуваті пояснення, а правду. Що ж, сама напросилася. Отримуєш укупі з нею й вирок. Вирок, кинутий тобі збайдужілим голосом. Навіть не очі-в-очі, як мав би вчинити справжній чоловік. А отак — грубо і похапцем. Так чинять лишень боягузи. Ти згодом це зрозумієш та приймеш, а поки, після почутого, тільки біль, жахливий, убивчий, осоружний. І ти — відкрита рана, змучена, зболена від пожеж, які зараз мчать тілом, та незабаром усе вигорить і вкриється кригою
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
І вся правда, гірка, солодка, масна, глевка, потворна, потороча, тепер перед тобою… Коли з личин найближчих людей спадають маски, під ними з’являється вона — правда.
Можна зробити надзусилля та відвести очі від того видива. Але ти не відвертаєшся. Знічено дивишся на розбиті рожеві окуляри під ногами, а тоді сердито і трохи розгублено топчешся по скельцях, щоб не було спокуси склеїти та повернути їх назад
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Божевілля. То рожеві окуляри падають і розбиваються. О, ти б ніколи не наважилася їх зняти, якби знала, що чекає тебе. Дурепо, навіщо ти зняла окуляри? Так-так, бо вже краще померти, аніж прийняти такуправду. Але ти жива.
ЖИВА!
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Що відбувається, коли настає кінець світу? Світу, створеного ним і тобою для щастя. Світу, виплеканого любов’ю, добрими намірами, наснагою, бажаннями, прагненнями, сподіваннями. І той світ ураз зачинає валитися.
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Коли любиш неправду, ненавидиш свою душу.
Григорій Сковорода
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
Григорій Сковорода
nvitchynkina
nvitchynkinaцитує2 роки тому
Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
Григорій Сковорода
bookmate icon
Тисячі книжок – одна передплата
Ви купуєте не книжку, а доступ до найбільшої бібліотеки російською мовою.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз