Цитати з книжки «Три товариші», Еріх Марія Ремарк

Але ж треба вміти й програвати, бо як же тоді жити.
жалюгідна людська потреба — хоч трохи тепла: дві руки і схилене до тебе обличчя
ніколи в світі не пошиєшся ти в дурні перед жінкою, якщо робитимеш будь-що заради неї
поденниці Божого вертограду, непохибні знавці людських душ, ці солдати кохання
краще вмирати, коли ще хочеться жити, ніж дожити до того, щоб захотілося вмерти…
Я ненавидів, коли змішували різні речі, ненавидів це тваринне прагнення один до одного саме тоді, коли людину охоплює краса й сила великого твору, ненавидів ці блудливі погляди закоханих парочок, це тупоголове пригортання один до одного, це непристойне бараняче щастя, неспроможне піднятись над собою, ненавидів усю цю балаканину про злиття двох закоханих душ в одну, бо вважав, що двоє повинні лишатися двома, а не ставати одним, що треба якнайчастіше віддалятися один від одного, щоб зустрічатися знов і знов. Тільки той, хто часто, раз у раз самотніє, знає, що таке щастя з'єднання. Все інше тільки руйнує таємницю напруженого пориву.
Жаль — це зворотний бік зловтіхи
Порядна людина завжди надвечір впадає в меланхолію. Не з якихось там причин, а так… Хтозна й чого…
— Але тоді тільки, коли вона самотня, — зауважив я.
— Авжеж. Година сутінок. Година самотності. Година, коли коньяк смакує найкраще…
Порядна людина завжди надвечір впадає в меланхолію. Не з якихось там причин, а так… Хтозна й чого…
кожне кохання прагне бути вічним і в цьому його одвічна мука
Бути божевільним узагалі не сором…
Було б жахливо, якби кохання мало хоч якийсь стосунок до правди.
Що ж, це справді так, хто був сам-один, того ніхто не міг покинути
У житті перемагає тільки дурень, а розумний бачить усілякі перешкоди, і поки ще до діла, а він уже вагається. У скрутні часи наївність — найдорогоцінніший скарб, чарівна мантія, що приховує від тебе небезпеки, на які, наче загіпнотизований, наражається надто розумний.
Живемо ілюзіями з минулого та в кредит на майбутнє.
Знання — це воля, але це й нещастя
Тільки дурний перемагає в житті, а розумний бачить всілякі перешкоди, і поки ще до діла, то він уже вагається.
Наївність і простота, так я сказав, Роббі? Тільки заздрісні люди звуть це глупотою. Не ображайся на це. Це не вада, це — хист.
Людина — це ж тільки людина, та й годі...
Але ж треба уміти й програвати, а інакше як же тоді й жити.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз