Цитати з книжки «Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі», Харукі Муракамі

vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Позбавлена свободи людина неодмінно починає когось ненавидіти.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
«Може, я й справді є беззмістовною порожньою людиною, — думає Цкуру. — Але власне завдяки тому люди, нехай і тимчасово, віднайшли в мені прихисток».
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Я задоволений зустрічами. Завдяки цьому багато чого прояснилося, — сказав Цкуру.

— Це добре, що ти не їздив даремно, — відповіла Сара.

— Якщо ти не проти, то я хотів би якось зустрітися і поговорити.

— Добре, я мушу глянути у свій розклад.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
Цкуру повернувся до свого токійського помешкання о сьомій вечора того ж дня, коли мав розмову з Червоним.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Ти вже не гніваєшся на мене?

Цкуру хитнув заперечно:

— Та ні, старий, я на тебе зовсім не гніваюся. Я від самого початку ні на кого не гнівався.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— А ти поспішаєш? — спитав він.

— Зовсім ні.

— То, може, ще трохи поговоримо?

— Гаразд. Чого-чого, а часу у мене вдосталь.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
Вибач, забрав у тебе багато часу. Буду вже йти. Дуже радий, що нам вдалося поговорити.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
що Білу задушили. За жодних обставин я не хотів би, щоб вона так умирала. Але водночас розумів: до того, як її вбили фізично, її, в певному сенсі, уже позбавили життя.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Правду кажучи, мені було важко. Важко усвідомлювати, що щось пристрасне, яке було в ній колись, щезло. Що і незвичайне зникає отак без сліду. Що те щось уже не сколихне мого серця.

На попільниці диміла цигарка. Червоний вів далі.

— Білій тоді ледве виповнилося тридцять. Навіть говорити не варто, що це ще не той вік, коли починають старіти. На нашій зустрічі вона була вбрана дуже скромно. Волосся зібрала ззаду, майже без макіяжу. Але загалом це дурниця. Незначне, поверхневе. Важливим було те, що тоді Біла уже втратила природний блиск, який породжується духом. Вона була сором’язливою, однак усередині в неї щось палало, хотіла вона того чи ні. Блиск і жар цього інколи пробивався крізь щілини то тут, то там. Розумієш, що я хочу сказати? Але коли я востаннє її бачив, цього вже не було. Наче хтось прокрався з чорного входу і висмикнув шнур із розетки. Риси зовнішності, що робили її колись осяйною і променистою, тепер мені боліли. Це не питання віку. Так сталося не тому, що їй додалося років. Мені було дуже боляче і шкода, коли я почув,
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
ні, я недобре висловився, — сказав Червоний. — Не те щоби не була гарною, ні. Риси обличчя залишилися тими самими, і навіть тоді, безсумнівно, вона була красунею. Кожен, хто не бачив її в юності, сказав би так. Але я віддавна добре знаю Білу. У моєму серці міцно закарбувалася її врода. Біла, з якою я говорив тоді, такою вже не була.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
ми мусили говорити, уникаючи певних тем…

— Ці певні теми, то про мене?

Червоний трохи спохмурнів.

— Так. Це ще сиділо в ній. Вона не забула. Окрім цього, я не спостеріг нічого дивного. Біла багато сміялася, насолоджувалася розмовою. Говорила також до ладу. Видавалося, що зміна оточення пішла їй на користь. І мені дуже прикро таке казати, але вона вже не була такою гарною, як колись.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
майже не бачилися, хіба вряди-годи зідзвонювалися. Однак тоді мені вдалося залагодити справи дуже швидко, до від’їзду залишалося багато часу. Захотілося побачитися з Білою. Вона поводилася спокійніше, ніж я очікував. Видавалася задоволеною тим, що залишила Наґою і розпочала все з нуля на новому місці. Ми розмовляли про колишнє. Вечеряли у відомому ресторані, що спеціалізується на стравах із вугра, пили пиво — і вона доволі-таки розслабилася. Знаєш, Біла почала трохи вживати алкоголь. Для мене це, чесно, стало несподіванкою. Однак не можу стверджувати, що жодної напруженості не було. Наче
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Так видається, що ми дуже завинили перед тобою. Я не шукаю собі виправдання, але тоді ми також розгубилися. Не могли нічого зрозуміти. Чомусь були переконані, що новина про смерть Білої до тебе дійде. І коли ти не прийшов, подумали, що, напевно, не мав відваги.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Ти був на похороні Білої? — спитав Цкуру.

— Аякже. У житті не був на такому сумному похороні. Це правда. Навіть зараз болить душа, коли його згадую. І Синій був. Чорна не змогла. Тоді вона вже жила у Фінляндії і якраз мала народити.

— А чому ти не повідомив мене про смерть Білої?

Червоний спочатку не відповідав, просто дивився на Цкуру відсторонено. Так, наче не міг зосередити погляду.

— Не знаю, — відповів після паузи. — Чомусь думав, що хтось перекаже. Синій, напевно.

— Та ні, ніхто мені нічого не сказав. До минулого тижня я навіть не підозрював, що Білої вже немає на цьому світі.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Доцільніше було порвати зі мною, що став чужим, аніж із Білою. Правильно?
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Зрозумій таку річ. Ти поїхав у Токіо, а ми четверо залишилися. Я не буду говорити, добре це чи ні, однак у тебе було нове життя у новому місці, а ми мусили і надалі жити тут разом. Розумієш, що я хочу сказати?
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Цього я тобі не скажу, — відповів Червоний. — Можливо, Біла була у тебе потай закохана? Тому, коли ти перебрався до Токіо, вона пережила розчарування, а потім впала у гнів? А можливо, вона тебе ревнувала?
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
знаю, чи це було тимчасово, чи постійно. Хай там як, але вона стала трохи дивною. Безперечно, Біла мала музичне обдарування. Майстерно грала прекрасну музику. Ми вважали це надзвичайним. Однак це не був той рівень, якого вона потребувала. Достатній для маленького світу, однак замалий, аби вийти у широкий світ. Вона грала і грала, але не могла досягти планки, яку собі поставила. Ти ж знаєш, Біла дуже серйозна і сором’язлива дівчина. А після вступу до музичної академії тиск усе посилювався. І потроху почало з’являтися щось таке, що лякало.
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Очевидно, Білій розум потьмарився
b9327667017
b9327667017цитує5 місяців тому
— Добре, поговорімо про старе.

— Про Білу.

Червоний примружив очі з-за скелець окулярів, приклав руку до бороди.

— Я так і думав, що ти задля того прийшов. Зрозумів це відразу, коли секретарка дала мені твою візитну картку.

Цкуру мовчав.

— Мені дуже шкода Білої, — тихо мовив Червоний. — Чомусь вона не зазнала радощів у житті. Хоча і красуня, і музичний талант мала неабиякий. Її смерть була жахливою.
bookmate icon
Тисячі книжок – одна передплата
Ви купуєте не книжку, а доступ до найбільшої бібліотеки російською мовою.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз