Я, «Побєда» і Берлін, Кузьма Скрябін
Кузьма Скрябін

Я, «Побєда» і Берлін

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Анастасия Черненко
Анастасия Черненкоцитує9 місяців тому
Так, до фіга придурків на один день — то тяжка тяжка карма якась, а не реалії.
Анастасия Черненко
Анастасия Черненкоцитує7 місяців тому
Тобі почне це подобатися. В людській натурі закладено відчувати приємність від приниження іншої.
Анастасия Черненко
Анастасия Черненкоцитує7 місяців тому
ситуація видалася настільки незвичною для простої урбанізованої молодої особи, що важко було реагувати на неї більш-менш адекватно.
Анастасия Черненко
Анастасия Черненкоцитує10 місяців тому
Він справляв враження митця-невдахи. Типу — сам роблю, сам кайфую, і нікому не дано зрозуміти силу його таланту.
Ольга Словягина
Ольга Словягинацитуєторік
Люди повертали голови і реагували по-різному. Одні крутили пальцем біля виска, другі кричали нам услід щось приємне, типу: де ви її відкопали, придурки? Треті показували «фак», а четверті мурчали собі під ніс різноманітні прокльони на нашу адресу. Одне слово, я і моя машина з самого початку нашого сумісного життя викликали в людей абсолютний позитив.
Ilya Makarenko
Ilya Makarenkoцитуєторік
То Лесик з Вовою танцювали ритуальний танець на знак перемоги рефлексів над інтелектом.
Ilya Makarenko
Ilya Makarenkoцитуєторік
Двоє людей стояли біля своїх розфігачених малолітражок і закохано дивилися один на одного в очікуванні представника страхової контори, яка приїде і віддасть їм бабки за те, що вони заснули за рулем
knizhich
knizhichцитуєторік
якби вмазати текіли або на крайняк просто водяри і накрити їй голову «Комсомольською правдою» або журналом «Гудок», вона б мала якісь шанси здатися привабливою.
knizhich
knizhichцитуєторік
Зростом два метри ЗО сантиметрів і вагою під двісті кіл, ця людина мала ангельський голос, і псяча німецька мова з його уст звучала, як спів Плачідо Домінго. Його сімейний трусняк був такого розміру, що в кожний його отвір можна було пустити вітку нафтопроводу Одеса-Броди.
knizhich
knizhichцитуєторік
І тут я зі‍­прів ще один раз і не тіль‍­ки на го‍­ло‍­ві. В мене було таке вра‍­же‍­н‍­ня, ніби з чай‍­ни‍­ка, який про‍­сто‍­яв на хо‍­ло‍­дно‍­му зи‍­мо‍­во‍­му під‍­ві‍­кон‍­ні цілу ніч, хтось то‍­нень‍­кою ці‍­во‍­чкою налив мені льо‍­дя‍­ної води на мох, який росте на пе‍­ре‍­хо‍­ді спини в дупу. З моха во‍­ди‍­чка ска‍­пу‍­ва‍­ла нижче, у кань‍­йон, який роз‍­ді‍­ляє оби‍­дві доль‍­ки, і мо‍­чал‍­кою на‍­ко‍­пи‍­чу‍­ва‍­ла‍­ся на всьо‍­му ха‍­зяй‍­стві, яке обрам‍­ляє цей, схо‍­ва‍­ний у тру‍­сах, ан‍­самбль зі са‍­мо‍­го низу
knizhich
knizhichцитуєторік
Я, гут. Бітте, ру‍­чнік ар‍­бай‍­тен, — тим часом по‍­про‍­сив він пе‍­ре‍­ві‍­ри‍­ти, чи лабає ручне галь‍­мо. Я хотів по‍­ка‍­за‍­ти на Барда і ска‍­за‍­ти, що зі мною ще і за‍­па‍­сний ру‍­чник їде, але то було тіль‍­ки зі зло‍­сті, і я на‍­гнув‍­ся в ка‍­бі‍­ну до ручки ру‍­чно‍­го галь‍­ма. Вона ви‍­гля‍­да‍­ла так, як ве‍­ли‍­че‍­зний стоп-​кран у по‍­їзді. Чер‍­во‍­но‍­го яду‍­чо‍­го ко‍­льо‍­ру ручка пе‍­ре‍­кри‍­ва‍­ла вхід у салон, коли була за‍­тя‍­гну‍­та, а коли від‍­пу‍­ще‍­на, — то за неї обо‍­в'яз‍­ко‍­во за‍­плу‍­ту‍­ва‍­ла‍­ся шта‍­ни‍­на на лівій нозі. У всіх нор‍­маль‍­них ав‍­то‍­мо‍­бі‍­лів ру‍­чник роз‍­та‍­шо‍­ва‍­ний поміж пе‍­ре‍­дніх крі‍­сел, а по‍­за‍­як у «По‍­бє‍­ди» був диван, його роз‍­мі‍­сти‍­ли так, щоб він по‍­стій‍­но на‍­га‍­ду‍­вав про своє існу‍­ва‍­н‍­ня. Мій ангел-​хранитель не дав від‍­кру‍­ти‍­ти цю клю‍­чку ти‍­ждень тому, і слава йому і Го‍­спо‍­ду Богу. Я за‍­тя‍­гнув ру‍­чник, який також остан‍­ній раз пра‍­цю‍­вав хіба що на ви‍­про‍­бо‍­ву‍­ва‍­н‍­нях цієї то‍­чи‍­ли в кон‍­стру‍­ктор‍­сько‍­му бюро в пе‍­ред‍­день під‍­пи‍­са‍­н‍­ня пакту Молотова-​Ріббентропа. Па‍­ра‍­лель‍­но з ним я був зму‍­ше‍­ний не‍­по‍­мі‍­тно вти‍­кну‍­ти на рулі першу пе‍­ре‍­да‍­чу, на ви‍­па‍­док, якщо б німцю збре‍­ло в його ні‍­ме‍­цьку бошку спро‍­бу‍­ва‍­ти зсу‍­ну‍­ти її з місця. На той час нав‍­ко‍­ло нас було на‍­ба‍­га‍­то біль‍­ше людей, ніж спо‍­ча‍­тку. Всі з ці‍­ка‍­ві‍­стю роз‍­гля‍­да‍­ли на‍­шо‍­го ди‍­но‍­зав‍­ра, в якого ба‍­га‍­жник під‍­пи‍­рав‍­ся ру‍­чкою від ло‍­па‍­ти, бо не пра‍­цю‍­вав фі‍­кса‍­тор. Хтось із них про‍­стя‍­гнув руку до цього не‍­хи‍­тро‍­го при‍­строю, але Бард же‍­стом дуже вча‍­сно від‍­мо‍­вив його це зро‍­би‍­ти, по‍­ка‍­зав‍­ши, що на місці його кін‍­ців‍­ки в кра‍­що‍­му разі за‍­ли‍­ши‍­ться куль‍­тя до ліктя, а в гір‍­шо‍­му — по плече, якщо кри‍­шка впаде і за‍­хло‍­пне‍­ться разом з його гра‍­блею
knizhich
knizhichцитуєторік
Він виліз і ска‍­зав мені:

— Бітте по‍­во‍­ро‍­тен мор‍­ген, — ну, типу, по‍­во‍­ро‍­та‍­ми по‍­мор‍­гай.

— Ясен херен, — від‍­по‍­вів я і по‍­сми‍­кав пе‍­ре‍­ми‍­ка‍­чем по‍­во‍­ро‍­тів. По‍­за‍­як реле зго‍­рі‍­ло в часи, коли Ста‍­ха‍­нов бив вла‍­сні ре‍­кор‍­ди в ша‍­хтах Дон‍­ба‍­су, мені до‍­ве‍­ло‍­ся сми‍­ка‍­ти по черзі вниз-​назад, вниз-​назад, а потім вверх-​назад, вверх-​назад, щоби ство‍­ри‍­ти німцю ілю‍­зію ми‍­га‍­н‍­ня лам‍­по‍­чок, які без цієї про‍­це‍­ду‍­ри про‍­сто сві‍­ти‍­ли, як лам‍­по‍­чка Іл‍­лі‍­ча u хаті ща‍­сли‍­вих селян з його порт‍­ре‍­том у руках
knizhich
knizhichцитуєторік
До нас пі‍­ді‍­йшов, видно, фан Брюса Віл‍­лі‍­са, бо ви‍­гля‍­да‍­ти він хотів так само, але над ін‍­те‍­ле‍­кту‍­аль‍­ним ви‍­ра‍­зом його табла треба було мамі з татом по‍­пра‍­цю‍­ва‍­ти біль‍­ше.
knizhich
knizhichцитуєторік
За‍­ве‍­ла‍­ся ма‍­ши‍­на, як ні‍­ко‍­ли в сво‍­є‍­му житті. Дви‍­гун за‍­ше‍­ле‍­стів, ніби ніжне осін‍­нє ли‍­стя‍­чко, коли під‍­ти‍­ра‍­єш ним заднє місце у лісі в тяж‍­кий мо‍­мент від‍­су‍­тно‍­сті чо‍­мусь на де‍­ре‍­ві мотка ту‍­а‍­ле‍­тно‍­го па‍­пе‍­ру «Клі‍­некс
knizhich
knizhichцитуєторік
По‍­ко‍­пир‍­сав‍­шись ще разок у по‍­трі‍­бно‍­му на‍­прям‍­ку, я на‍­ди‍­бав ста‍­те‍­вий отвір моєї за‍­лі‍­зної ко‍­хан‍­ки і вві‍­йшов у неї з усієї сили. Вона ви‍­да‍­ла сто‍­гін, який може ви‍­да‍­ти жінка, котру роз‍­бу‍­див чо‍­ло‍­вік о сьо‍­мій го‍­ди‍­ні ранку тіль‍­ки через свою не‍­спо‍­ді‍­ва‍­ну ере‍­кцію, і нагло, по-​сухому почав шур‍­ба‍­ти її не‍­пі‍­дго‍­тов‍­ле‍­ну мишку
knizhich
knizhichцитуєторік
Вікна в квар‍­ти‍­рі Бар‍­ба‍­ри по‍­га‍­сли, але коли я кру‍­тнув пару разів — вікна знов за‍­па‍­ли‍­ли‍­ся, і не тіль‍­ки в неї. По місті роз‍­ля‍­гав‍­ся бряз‍­кіт ме‍­та‍­лу, ніби тан‍­ко‍­ва ди‍­ві‍­зія ге‍­не‍­ра‍­ла Па‍­уль‍­са во‍­скре‍­сла із мер‍­твих і їхала брати Курськ.
knizhich
knizhichцитуєторік
коли ти про‍­їжджа‍­єш знак «Обме‍­же‍­н‍­ня сорок» — треба ски‍­ну‍­ти газ до того, щоби з двору до‍­ле‍­тів звук, як з дро‍­биль‍­но‍­го цеху на на‍­шо‍­му сір‍­ча‍­но‍­му за‍­во‍­ді. Тоді менти не спи‍­ня‍­ли. Вони вза‍­га‍­лі рідко спи‍­ня‍­ли мою ма‍­ши‍­ну. її зов‍­ні‍­шній ви‍­гляд яскра‍­во під‍­кре‍­слю‍­вав не‍­спро‍­мо‍­жність го‍­спо‍­да‍­ря дати щось на роз‍­ви‍­ток укра‍­їн‍­ської мі‍­лі‍­ції.

Ми з татом до‍­пер‍­ли
knizhich
knizhichцитуєторік
Ма‍­ши‍­на кін‍­чи‍­ла! їй спо‍­до‍­бав‍­ся спо‍­сіб, у який я ґвал‍­ту‍­вав її за‍­лі‍­зну пі‍­цун‍­ду
knizhich
knizhichцитуєторік
Я вста‍­вив корбу в отвір і почав за‍­йма‍­ти‍­ся з «По‍­бє‍­дою» по‍­віль‍­ним і гні‍­тю‍­чим се‍­ксом
Кавоманка
Кавоманкацитує2 роки тому
Тоді менти не спиняли. Вони взагалі рідко спиняли мою машину. її зовнішній вигляд яскраво підкреслював неспроможність господаря дати щось на розвиток української міліції
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз