Ми використовуємо файли cookie для покращення якості роботи сайту Bookmate та наших рекомендацій.
Для отримання додаткової інформації ознайомтеся з нашою Політикою щодо файлів cookie.
Прийняти все cookies
Налаштування файлів cookie
Валентина Мастєрова

На тому боці

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
• Чудова мова та зворушливі сюжети • Автор — лауреат численних літературних премій. Ця збірка сповнена глибиною й легкістю короткої прози. Здається, ніби кожен герой сів і написав про себе руками мисткині, відкрив душу. Дзвенить теплим словом родинний затишок, стугонить біль змарнованого життя, розливається м’який спогад про родичів, зринають давні перекази, легенди й спогади. Магічні події міцно вплетені в повсякдення сільського життя, як воно завжди ведеться на Поліссі. На перший погляд, розповіді містять лише події, але за кожним випадком — цілий оберемок переживань і тривожних роздумів. Їх не треба описувати словами — їх можна лише відчути, прочитавши збірку. Валентина Мастєрова відома не лише як талановита журналістка й громадська діячка, а й як визнана майстриня художнього слова. Перемога в міжнародному літературному конкурсі «Гранослов» і «У свічаді слова», звання лауреата премії імені Василя Стуса та премії Національної спілки письменників «Благовіст», а ще — любов тисяч і тисяч читачів… Для них Валентина Мастєрова відкриває світ сучасного українського Полісся — цього краю Зачарованої Десни з селами, що вмирають, та людьми — з чорними від хліборобської праці руками і чистими, щирими серцями — оберегами цієї споконвічної землі.
більше
Ця книжка зараз недоступна
196 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • Наталья Стрижоваділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу

  • Елена Власенкоділиться враженням3 роки тому
    👍Раджу
    🚀Неможливо відірватися
    💧Зворушлива

  • KatyaSlimділиться враженням4 роки тому
    👍Раджу
    💧Зворушлива

Цитати

  • Валерия Шинкевичцитує6 років тому
    Заметіль — світу Божого не видно. Ще година — і зовсім споночіє. А я боюся. Боюся оцієї хати — одинокої, наче загубленої на околиці села.
  • Валерия Шинкевичцитує6 років тому
    Мені важко усвідомити глибину дідових страждань, хоча й наша сім’я несла на собі важкий хрест, що залишився у спадок від такого кохання. Згасає в моїй душі співчуття, і я не жалію Ониська
  • Валерия Шинкевичцитує6 років тому
    Мовчимо. Я подумки з Мар’єю розмовляю. І про Настю забув, що вона поруч

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз