Дух животворить Читаємо Сковороду

«Серце, золота жадібне, — говориться в діалозі „Бесіда, названа двоє…“, — яке любить мудрувати лиш про гаманці, мішки і валізи, — це справжній верблюд, що любить пити каламутну воду і через в’юки не може пролізти крізь тісні двері в границі вічності»

Відтак, не зовнішня наша плоть, а наша думка — головна наша людина»