Спогади. Кінець 1917 грудень 1918, Павло Скоропадський
Павло Скоропадський

Спогади. Кінець 1917 грудень 1918

642 паперові сторінки
Йшов четвертий рік світової війни. Втомлений подіями генерал-лейтенант російської імператорської армії Павло Петрович Скоропадський, нащадок старовинної старшинської фамілії, ще не знав, що стане гетьманом незалежної Української Держави. Епоха змін, яку самовбивчо наближали революціонери всіх мастей, перетворилася на апокаліпсис, війну всіх проти всіх, але Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу державного будівництва. Спроба закінчилася цілковитим і очікуваним провалом, але окремі починання гетьмана дотривали до наших днів: саме йому Україна завдячує, наприклад, Академією наук. У цих пронизливих спогадах постають буремні роки революції і громадянської війни та особиста драма Скоропадського, який за влучними словами Вячеслава Липинського, став українцем, тільки переставши бути гетьманом. Але, на жаль, було вже пізно: Україну охопив червоний морок з півночі. Коментарі до видання підготували Георгій Потульницький, Владлена Мараєва. Післямова — Ярослава Пеленського, Ігоря Гирича та Георгія Папакіна.
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Знайти в Google
Враження
На полицю
78Читають14Полиць
0Вражень
30Цитат

Враження

👍
👎
💧
🐼
💤
💩
💀
🙈
🔮
💡
🎯
💞
🌴
🚀
😄

Як вам книжка?

Вхід або реєстрація
petyatanya3233
petyatanya3233цитує2 роки тому
Порядок не нарушался лишь на станции, занятой моими частями, но стоило отойти в местечко, чтобы иметь возможность убедиться, до чего русский солдат, при всех его положительных качествах, может терять человеческий облик, когда он чувствует, что все, что бы он не предпринял, сходит для него безнаказанно.
Olena Sergiivna
Olena Sergiivnaцитує2 місяці тому
Вообще же это возмутительно-презрительное отношение к украинскому языку основано исключительно на невежестве, на полном незнании и нежелании знать украинскую литературу.
Олександр Аронець
Олександр Аронецьцитує3 роки тому
28 апреля мне ничего не приходилось делать, все уже было готово. Я жил в семье Безаков. Супруга его, Елена Николаевна, ярая монархистка, а главное, совершенно не признающая Украины, несмотря на свое гостеприимство, была, вероятно, не особенно обрадована, видя за своим столом такого украинца, как Полтавец, который, в довершение всех своих украинских тенденций, даже остригся так, как у нас стриглись в старину паны, тем не менее, Елена Николаевна была очень любезна даже с ним и лишь поморщилась, когда Полтавец как-то ни с сего, ни с того заявил, что Владимир Святой был тоже украинец и что исторически будто бы доказано, что он никогда бороды не носил, а что бороду ему приделали на его иконах лишь впоследствии из-за великорусского влияния. Конечно, сообщение этого столь авторитетного исторического исследования было совсем несвоевременно, и я постарался переменить разговор.
Книги по-українськи, Natalia Lyhach
Економіка, історія та суспільство. Книжки «Нашого формату», Видавництво «Наш формат»
Наш формат, Roman Zadorozhniy
Roman Zadorozhniy
Наш формат
  • 40
  • 43
Українська література, Maria Levko
Моя полиця, Anton Kyrychenko
Anton Kyrychenko
Моя полиця
  • 13
  • 5
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз