20000 льє під водою

— ​​​​​А! Корабель проклятущої влади! Ти знаєш, хто я такий! Я не мушу бачити кольорів твого прапора! Дивися! Я покажу тобі колір свого знамена! І капітан Немо розгорнув такий самий чорний прапор, як той, що був залишений розвіватися під вітрами Північного полюса.

— ​​​​​Пане професоре, ми мусимо зробити усе можливе, аби виплутатися з цієї халепи. Нумо сигналізувати! Хай йому грець! Може, там зрозуміють, що ми порядні люди, які стали жертвами! І Нед Ленд витягнув з кишені свою носову хустину, щоб помахати нею у повітрі. Але щойно він розвернув її, як був збитий з ніг залізною рукою. Хоча гарпунер сам був богатирем, він упав, як підкошений сніп. — ​​​​​Негідник! ​​​​​— крикнув капітан Немо. ​​​​​— Чого ти домагаєшся? Ти прагнеш, аби «Наутилус» продірявив тебе своїм бивнем раніше, ніж він ударить у цей корабель?

— ​​​​​То, можливо, його щелепи були дуже схожі на папужий гачкуватий дзьоб, тільки значно більший? — ​​​​​Ти що його бачив, Конселю? ​​​​​— здивувався я. — ​​​​​Ні, не бачив, але бачу! Може, пан професор сам підійде до ілюмінатора і подивиться, чи ось цей кальмар не є тим самим кальмаром Буге чи хоча б його братом-близнюком? Я подивився на Конселя, чекаючи ще детальніших пояснень, а Нед Ленд кинувся до ілюмінатора. — ​​​​​Ото страхітлива скотина! ​​​​​— вигукнув канадець.

Він прожогом кинувся до ската і, перш ніж я встиг втримати слугу, схопив рибу обома руками. І в цю саму хвилину Консель, напівпаралізований, упав на спину і крикнув до мене: — ​​​​​Професоре! Професоре! Допоможіть! Вперше сердешний Консель звернувся до мене напряму, а не у третій особі. Нед Ленд був поруч, ми з ним удвох підняли і розтерли Конселя руками, а коли цей невгамовний класифікатор прийшов до тями, то тремтячим голосом забубонів: — ​​​​​Клас хрящових, ряд хрящеперих, з нерухомими зябрами, підряд акулоподібних, родина скатів, рід — електричний скат.

— Пане, — відповів капітан, — я для вас капітан Немо(1), а ви для мене, як і ваші супутники, тільки пасажири "Наутилуса".