Любка Андрій. Карбід

Скаже йому, бувало: «Ходи їсти!». А він — не дурний же чоловік, вища освіта — на це: «Сама йди!».

Такий шанс випав і Тисові. Як випав колись Ньютону — яблуком на голову. Тільки якщо фізикові яблуко гепнуло в тім'я, то наш герой сам гепнувся, без сторонньої допомоги.

Чудово! Тоді від завтра ми починаємо працювати тут, а вже сьогодні ввечері я замовлю техніку. До речі, гляньте вдома в Інтернеті, поґуґліть латинкою Lovât чи Lovât MTS, можна все на відео побачити, дуже цікаво. Через кілька днів така машина стоятиме

Робінзон Крузо чи граф Монте Крісто, у вас екстремальні умови й іншого виходу немає. Але це може тривати роками. Сьогодні такі речі робляться технікою, це прискорює роботу в десятки разів, а результат дає якісніший, надійніши

Тільки Ваша любов до рідного слова,
Учителько мудра моя,
Підказала, де в мові нашій полова,
А де — золоті, чисті і вічні слова.

Піду я в життя важке та широке,
І довіку пам'ятатиму на своїй стезі
Зіткані з мудрості Ваші уроки —
Дивні й безсмертні дотики до душі,
А з ними — народні пісні і вірші

Михайлом Олексійовичем, а поза очі — Карбідом

велосипед — це коли задниця їде, а ноги йдуть пішки

— Пакистанці... — несміливо нагадав Мірча.

— Хуянці! Які в пизду пакистанці?! Ви мене справді у в'язницю загнати хочете! Щоб центром міста бігала орда пакистанців з лопатами! Ну от що ви пропонуєте мені? Ви мене хочете добити й поховати, щоб у Ведмедева не було мера, ось чого ви хочете. Щойно мудра жінка сказала нормальною мовою: фахівці. Фахівці, розумієте? Не хуйці, а фа-хів-ці!

Ярмарок... Хуярмарок! На чому ми там зупинилися?

Тож коли він побачив «Кобзар» у руках прекрасної незнайомки, серце в нього тьохнуло, з очей скрапнула відома чоловіча сльоза, а штани настовбурчилися від несхитної ерекції справжнього українця.