Безкоштовно
Богдан-Ігор Антонич

Зелена елегія

    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Біологічний вірш у двох відмінах
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Мій цех
    В мойому цеху теслів і митців
    п’янливі таємниці, зваби і омани.
    Перо і пензель, тремтячи в руці,
    проколюють думок метелики весняні.

    Співна сокира й гостре долото
    формують глину слів і дерево музики.
    Цей світ — хмільної пісні полотно,
    митцеві замалий — для теслі завеликий.
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Два серця
    У вечір, в обрії, у спів
    підем, обнявшись, перед себе.
    Мов черепицю із дахів,
    зриває вітер зорі з неба.

    І, відділившись від юрби,
    загорнемося в хутро ночі.
    Хай два серця — два голуби
    співзвучно й тужно затріпочуть
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Весільна
    Для Олечки
    Послухай: б’є весільний бубон
    і клени клоняться, мов пави.
    В твоє волосся, моя люба,
    заплівся місяць кучерявий.

    Чому пригасла скрипка трохи,
    чому тремтить твоя долоня?
    Ніч срібним сяйвом, наче мохом,
    обмотує підкови коням.
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Перше ліричне інтермеццо
    Барвінкова щирість
    Кохай мене звичайно й просто,
    так, як кохають всі дівчата.
    Коли проходиш білим мостом,
    зоря в твоє волосся вп’ята.

    Так палко вміють цілувати
    лиш ті, що перший раз цілують.
    В тремтінні слів твоїх крилатих
    я барвінкову щирість чую.
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Самітний друже, мов у ночі пояс,
    ти в таємничість світу оповитий.
    В цей вечір весняний ходи зо мною
    в корчмі на місяці горілку пити.
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Червона сажа заходу вкриває липи,
    що круглі, мов решета, сіють сонне сім’я,
    і струни листя замовкають наглим схлипом
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Закони «біосу» однакові для всіх:
    народження, страждання, смерть.
    Що лишиться по мені: попіл слів моїх,
    що лишиться по нас: з кісток трава зросте.
    Сушко Катеринацитує2 місяці тому
    Я розумію вас, звірята і рослини,
    я чую, як шумлять комети і зростають трави.
    Антонич теж звіря сумне і кучеряве.
    Іринацитує6 місяців тому
    Що лишиться по мені: попіл слів моїх
    Іринацитує6 місяців тому
    Із всіх явищ найдивніше явище — існування
    ivantligцитуєторік
    Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
    на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
    Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
    квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
    ivantligцитуєторік
    І вітер віє від століть,
    крилатий, вільний і неспинний,
    і вчить свободи, туги вчить
    за чимсь незнаним і нестримним.

    І повторяє нам прибитим
    у зривах страчених намарне,
    що вже ніяк життя спинити
    і що життя це не казарма.
    Khrystyna Buniiцитує4 роки тому
    рослинний бог кохання, первісний і чистий.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз