Малколм Гладуелл

Поворотний момент. Як дрібні зміни спричиняють великі зрушення

Natalya Zhukцитуєторік
людей, які не отримують приємного збудження після першої цигарки, які вважають цей досвід таким жахливим, що ніколи не курили знову, напевне, організм гостро реагує на нікотин і не може засвоїти його навіть у найменших дозах. Схоже, що «веселуни» мають гени, які дозволяють отримувати задоволення від нікотину, але не дають засвоювати нікотин у великих дозах. Водночас у запеклих курців, здається, гени дозволяють робити і те, й інше
Natalya Zhukцитуєторік
Чим більшою була в миші генетично закладена витривалість до нікотину, тим більше вона пила з пляшки з нікотином
Natalya Zhukцитуєторік
Цифри вражають. Серед людей, які кілька разів експериментували з цигарками і ніколи більше не повертались до них, лише чверть отримала відчуття приємного «кайфу» від першої цигарки. Щодо колишніх курців — людей, які курили, але яким потім вдалося кинути, — приблизно третина відчувала приємний шум. Серед людей, які були помірними курцями, приблизно половина мала приємні спогади про свою першу цигарку. 78 % затятих курців пригадують, що отримали приємне збудження від перших затяжок.
Natalya Zhukцитуєторік
рішення відомої особи позбавити себе життя має той самий ефект: воно дає людям, особливо тим, хто через незрілість або душевну хворобу легко піддається подібним впливам, дозвіл самим скоїти цей девіантний акт. «Історії про самогубство — це природна реклама певної реакції на проблеми, — продовжує Філліпс.
Natalya Zhukцитуєторік
Новини про молодих людей, що вчинили самогубство, призводили до збільшення смертей молодих людей у аваріях. Новини про самогубства літніх людей — до збільшення кількості старших жертв аварій. Подібну закономірність можна було побачити в багатьох випадках. Повідомлення в пресі про серію самоспалень в Англії наприкінці 1970-х років спричинили 82 самоспалення наступного року. Іншими словами, «дозвіл», що його дає перший акт самогубства, — не просто широке запрошення для вразливих.
Natalya Zhukцитуєторік
Зв’язкових, Знавців та Продавців о
Natalya Zhukцитуєторік
вирішила звернутись до маленької рекламної агенції Lambesis, аби ті з нуля продумали їхню маркетингову кампанію. Під проводом Lambesis Airwalk вибухнув. 1993 року продажі компанії дорівнювали 16 мільйонам доларів. У 1994-му ця сума зросла до 44 мільйонів. У 1995-му продажі сягнули 150 мільйонів доларів, а через рік — 175 мільйонів.
Natalya Zhukцитуєторік
Транзактивна пам’ять і тиск групи будуть працювати на вас.
Natalya Zhukцитуєторік
жінка бере на себе весь тягар інтелектуальної відповідальності за дитину. «Коли кожна особа в групі має визнану групою відповідальність за певні завдання й факти, більша ефективність неминуча, — каже Веґнер. — Кожною сферою опікується кілька найбільш тямущих людей, і вони несуть відповідальність за певну сферу тривалий час, а не міняються залежно від обставин».
Natalya Zhukцитуєторік
«Розвиток стосунків зазвичай розуміють як процес обопільного саморозкриття, — пише він. — Хоча, напевне, більш романтично уявляти його як процес міжособистісного одкровення та прийняття, його також слід визнати за необхідну умову транзактивної пам’яті». Транзактивна пам’ять — це частина близьких стосунків. Веґнер переконує, що настільки болючими розлучення робить втрата спільної пам’яті. «Люди, які розлучились, страждають на депресію та скаржаться на розумові негаразди, можливо, саме тому, що переживають втрату власної зовнішньої системи пам’яті, — пише він. — Колись вони могли обговорювати свій досвід і досягати спільного розуміння… Колись вони могли розраховувати на доступ до великого обсягу пам’яті свого партнера, а зараз цього немає… Втрату транзактивної пам’яті можна переживати як втрату частини власного розуму».
Natalya Zhukцитуєторік
У цій книзі ми бачили, як низка порівняно невеликих змін у нашому найближчому середовищі може різко вплинути на нашу поведінку і на те, ким ми є. Змийте графіті — і раптом люди, які за інших обставин скоїли б злочини, цього не роб­лять. Скажіть семінаристові, що йому треба поспішати, — і він раптом перестане помічати перехожих, яким потрібна допомога. Правило 150 стверджує, що розмір групи — ще один малопомітний чинник у контексті, що має величезний вплив.
Natalya Zhukцитуєторік
Однак чим більший розмір, тим складніші ієрархія, правила, регуляції та формальні заходи, як потрібні, щоб домогтися вірності та згуртованості. Але якщо кількість людей не перевищує 150 осіб, переконує Данбар, того самого можна досягти неформально: «За такого розміру люди можуть виконувати накази, контролювати нестатутну поведінку на основі особистої відданості та прямого контакту. У більших групах це неможливо».
Також є приклад релігійної групи, відомої як гуттерити112, які протягом сотень років жили в самодостатніх сільськогосподарських громадах в Європі, а з початку ХХ століття — у Північній Америці. Гуттерити (які належать до тієї ж течії християнства, що аміші та меноніти113) мають суворе правило, відповідно до якого, щоразу, коли чисельність громади наближається до 150 осіб, громада розділяється на дві групи і створює нову колонію.
Natalya Zhukцитуєторік
Наприклад, виділіть собі хвилинку і складіть список знайомих, чия смерть вас по-справжньому спустошить. Імовірно, у вас вийде список із 12 імен. Принаймні такою є середня цифра, яку називає більшість людей. Ці імена складають те, що психологи називають нашою групою симпатії. Чому група не складається з більшої кількості людей? Почасти через час. Якщо ви поглянете на імена у своєму списку симпатії, то побачите, що це люди, яким ви приділяєте найбільше уваги — телефоном чи особисто, — про яких ви думаєте й турбуєтесь.
Natalya Zhukцитуєторік
Число 150, судячи з усього, становить максимальну кількість осіб, із якими ми маємо справжні соціальні стосунки, знаємо, хто ці люди і хто вони для нас. Інакше кажучи, це кількість людей, до якої ви безтурботно долучитесь випити, якщо випадково зустрінете їх усіх у барі».
Natalya Zhukцитуєторік
важче було б приймати тисячі рішень, які нам доводиться приймати: чи любимо ми когось, чи нам хтось подобається, чи довіряємо ми людині, чи хочемо дати їй пораду? Психолог Волтер Мішел стверджує, що розум людини має «клапан редукції», який «створює та підтримує видимість постійності навіть попри зміни, що постійно спостерігаються в справжній поведінці».
Natalya Zhukцитуєторік
Інші напирали на дверцята турнікетів і проштовхувалися крізь них. І досить було, щоб одна, дві чи три людини обійшли систему, як інші люди — які за інших обставин не думали про порушення закону — долучались, пояснюючи це тим, що якщо хтось не платить, то і їм платити не треба, і проблема зростала як снігова куля. Проблему поглиблювало те, що безоплатний проїзд було нелегко перемогти. Оскільки ціна питання становила лише один долар 25 центів,
Natalya Zhukцитуєторік
теорія розбитих вікон». Її висунули кримінологи Джеймс К. Вілсон та Джордж Келлінг. Вілсон і Келлінг стверджували, що злочин є невідворотним наслідком безладу. Якщо розбите вікно залишити невідремонтованим, люди, які проходять повз, вирішать, що до цього нікому немає діла, що тут ніхто не підтримує порядок.
Natalya Zhukцитуєторік
Графіті були символом занепаду метро, — каже він. — Коли ви зосередитесь на перебудові організації та її духу, ви маєте перемогти в битві проти графіті. Без перемоги в цій битві всі реформи управління, всі фізичні зміни просто не відбудуться.
Natalya Zhukцитуєторік
Ми мали запустити нові потяги, кожен з яких коштував близько 10 мільйонів баксів, і знали, що нічого не вийде, якщо не захистимо їх. Потяги протримаються один день, а потім їх буде сплюндровано».
Natalya Zhukцитуєторік
Справа Ґьотца стала символом особливого, зловісного періоду в історії Нью-Йорка, коли злочинність у місті перетворилася на епідемію. Протягом 1980-х років у Нью-Йорку за рік у середньому відбувалося 2000 вбивств та 600 тисяч тяжких злочинів.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз