Луїза Мей Олкотт

Маленькі жінки. Книга 1

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • yevhenkaцитує3 роки тому
    Давайте зробимо це, – задумливо сказала Мег. – Це лише інша назва для наших старань. Історія може допомогти нам, адже ми хочемо бути хорошими. Це важка робота, й ми постійно забуваємо про неї. Можливо, гра не дасть нам забути про те, до чого ми прагнемо.
  • Оксана Гаценкоцитує3 місяці тому
    – Вона не помре, Джо. Розумієш, вона така гарна, і ми так її любимо… Ну не вірю я, щоб Бог забрав її в нас так рано.

    – Хороші люди чомусь часто помирають рано, – з тугою заперечила Джо.
  • Оксана Гаценкоцитує3 місяці тому
    Правда. Я попросила його, щоб він мені допоміг, і він ніколи не забував про це. Знала б ти, від скількох нерозумних слів він позбавив мене тим жестом, який тобі запам’ятався!
  • Оксана Гаценкоцитує3 місяці тому
    У світі багато таких Бет, сором’язливих і тихих, що сидять по кутках до останнього й живуть для інших так непомітно, що ніхто не бачить їхніх жертвоприношень, поки маленький цвіркун не перестане співати свою одноманітну пісеньку, і солодка, сонячна присутність не зникне, залишаючи за собою тишу й тінь позаду.
  • Оксана Гаценкоцитує3 місяці тому
    Що ж вам подобається?

    – Жити в Італії та насолоджуватися життям по-своєму.
  • Олена Вайдацитує9 місяців тому
    Ми ніколи не станемо занадто дорослими для цього, мила, тому що це гра, в яку людина грає все життя. Так чи інакше. Ноша, яку ми беремо з собою, символізує наш життєвий тягар. Тут є й дорога, котру ми маємо пройти за життя, й наше прагнення до добра та щастя – це прагнення веде нас, допомагаючи долати безліч неприємностей і виправляти наші помилки на шляху до миру. Це і є справжнє Небесне місто – те, куди ми всі хочемо потрапити.
  • anhelochok Anyaцитуєторік
    було її довге та густе волосся, яке зазвичай вона закладала в сітку – воно їй теж заважало.
  • anhelochok Anyaцитуєторік
    Джо часто не знала, куди подіти свої довгі руки й ноги, які, здавалося, їй постійно заважають.
  • anhelochok Anyaцитуєторік
    Якщо Джо – хлопчик, а Емі – оранжерейна рослина, то хто тоді я? – запитала Бет, прагнучи почути щось і про себе.

    – А ти, дорога, ти нічого, крім цього, – тепло відповіла Мег. – З думкою Мег погоджувалися всі присутні, бо «Миша» була улюбленицею в сім’ї.
  • anhelochok Anyaцитуєторік
    – А я не хочу бути леді! А якщо вся справа в моєму високо піднятому волоссі, то я краще носитиму два хвости років до двадцяти, – закричала Джо,
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз