Камінний господар

Вiрте, донно Анно:

той тiльки вiльний вiд громадських пут,

кого громада кине геть вiд себе,

а я її до того сам примусив.

Ви бачили такого, хто, йдучи

за щирим голосом свойого серця,

нiколи б не питав: "Що скажуть люди?"

Дивiться, - я такий. I тим сей свiт

не був менi темницею нiколи.

Анно!
Я досі вас не знав. Ви мов не жінка,
і чари ваші більші від жіночих!

Більше краси, ніж туги.

Чому ж ви намагались нерозумно

стягти свою святиню з п'єдесталу?

прикована до площинки малої,

бо леда крок - i зiрветься в безодню.

Дон Ж у а н

Нi, донно Анно, там немає волi.

З нагiрного шпиля людинi видко

простори вiльнi, та вона сама

Для гордої i владної душi

життя i воля - на горi високiй.

бо кохання має крила.

Права без обов'язків — то сваволя

сказав, що мить єдина щастя з вами
тут, на землі, дорожча задля мене,
ніж вічний рай без вас на небесах?