Довгий шлях до свободи

Коли загальновідома зашкарублість бюрократії поєднується з дріб’язковою вузьколобістю расизму, результат може бути таким запаморочливим, що й розумом не осягнути.

моя думка — це просто консенсус із того, що я почув в обговоренні. Завжди пам’ятаю аксіому регента: лідер, казав він, подібний до пастуха. Він іде за стадом, даючи найпрудкішим виходити наперед, після чого йдуть інші, не усвідомлюючи, що весь цей час їх скеровують ззаду.

Люди вчаться ненавидіти, і якщо вони можуть навчитися ненавидіти, то їх можна навчити й любові, бо любов входить у людське серце природніше, ніж ненависть

сміливість — це не відсутність страху, а перемога над ним

визвольна боротьба — це не битва проти якоїсь однієї групи чи раси, а боротьба проти репресивної системи.

монументальність події губиться у хаотичному вирі тисячі деталей.

Систему гноблення не можна реформувати — її слід відкинути цілком.

держава завжди є гнобителем, а не пригнобленим, і саме вона диктує форму боротьби. Якщо гнобитель вдається до насильства, пригнобленим не залишається іншого виходу, як відповісти насильством. У нашому випадку це була просто легітимна форма самозахисту.

нелюдом його зробила нелюдська система. Він поводився по-звірячому, бо діставав винагороду за звірячу поведінку

досвід — це основа лідерства і обов’язки перед народом переважають відданість окремій людині.
Але людину важко розпізнати нам,
Її всю душу, і думки, і наміри,
Якщо вона у владі їх не виявить