Спотворена ненависть

Він простягнув їй руку. Після недовгого коливання вона взяла її.

— Стелла.

— Стелла, — повторив він, м'яко й повільно, немов смакуючи склади. Він не зсунувся ні на дюйм, але інтенсивність його погляду була настільки сильною, що пульсувала в повітрі. Час немов сповільнився, і я подумала, чи не є це надздібністю багатих — маніпулювати реальністю, поки вона не підкориться їхній волі.

На щоках Стелли з'явився рожевий рум'янець. Вона відкрила рот, потім закрила його і кинула погляд униз, де його рука все ще стискала її руку.

Я обернулася, бажаючи подивитися, хто так схвилював снобістського директора з лізингу, і повітря вирвалося з моїх легень одним сильним поривом.

Матір Божа!

Густе, хвилясте, темно-каштанове волосся. Вилиці, які могли висікти лід. Очі кольору віскі й широкі плечі, які обтягував його дорогий італійський костюм, немов зшитий для нього на замовлення, що, ймовірно, так і було. Усе в ньому кричало про багатство і владу, а його сексуальність була настільки сильною, що я практично відчувала її смак.

Я зустрічала свою частку симпатичних хлопців, але чоловік переді мною... вау.

— Мої спрЕйви в місті закінчилися раніше, ніж очікувалося. — Богоподібний чоловік усміхнувся мені. — Крістіан Гарпер. Власник «Міражу».

Гарпер. Чому це прізвище звучить так знайомо?

— Джулз Емброуз. Майбутній власник пентхауса в «Міражі», — пожартувала я.

— Ти точно не хочеш екскурсію поліцейською дільницею Віттлсбурга, перш ніж ми поїдемо?

— Ти точно не хочеш екскурсію поліцейською дільницею Віттлсбурга, перш ніж ми поїдемо

— У світі занадто багато всього, що слід побачити. — Я провів великим пальцем по її руці. — І я хочу побачити все це разом із тобою.

— Дванадцять днів, вісім годин і дев'ять хвилин. Кожну секунду я думав про тебе. — Губи Джоша стикалися з моїми, коли він говорив. — Я думав, що знав, чого хочу. Стати лікарем, гнатися за черговим кайфом. Бути найпопулярнішою, найулюбленішою людиною в кімнаті. Я думав, що ці речі зроблять мене щасливим, і вони зробили. Тимчасово. Але ти... — Він притулився своїм чолом до мого. — Ти — єдине, що може зробити мене щасливим назавжди

— Тому що ти для мене — це все. Чи то сьогодні, чи то завтра, чи то через рік, чи то через десятиліття, це ніколи не зміниться. — Губи Джоша доторкнулися до моєї шкіри, перш ніж він відсторонився, його обличчя було напружене від емоцій. — Я людина, Руда. Я робив помилки в минулому, і зроблю ще багато помилок у майбутньому. Але одну помилку я ніколи не зроблю — не відпущу тебе, коли в нас є хоч найменший шанс. Тому що можливість бути з тобою краща, ніж реальність бути з ким-небудь іншим.

— Усі змінюються. Без змін ми могли б і померти

— Тому що ти моя, — сказав я їй у губи. — Дозволь іншому чоловікові доторкнутися до тебе, Джулз, і ти дізнаєшся, що я можу так само легко позбавити людину життя, як і врятувати

коли життя дає тобі лимони, зроби лимонад і поспілкуйся з людиною, якій життя дало горілку.