Василь Шкляр

Залишенець. Чорний ворон

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
irisitцитує4 роки тому
Й ось тут мені було б дуже прикро розповідати про наші ходіння «потойбічними» селами, начебто й українськими, але такими чужими, що не хочеться про це говорити. Скажу лишень, що люди там були не такі, як у нас, — вони хоч розмовляли нашою мовою, та не було в них тієї доброти і щирого милосердя, що є в наших людях.
Олександрцитує9 місяців тому
з довгим закандзюбленим носом
Mariaцитує9 місяців тому
Тому я поспішаю сказати Вам, тату, що коли піду з цього життя, то понесу з собою до небес велику любов до Вас.
Mariaцитує9 місяців тому
їднак історія колись скаже, хто ми були і де поділися
Mariaцитує9 місяців тому
Невільник мав щось таке у поставі, у рухах, погляді, чого не назвеш інакше, як вродженою гордовитістю. Ніби соромлячись пут на руках, він із легкою досадою повів очима по натовпу і ледь помітно кивнув головою — чи то на знак привітання, чи вибачався за те, що прийшов сюди в такому незавидному вигляді. Ніхто вже не сумнівався, що це був отаман Туз.
Mariaцитує9 місяців тому
Немає нічого підступнішого за подачки з рук ворога. Лише наївний бевзь може покладатися на їхню добрість.
Mariaцитує9 місяців тому
чи був де-небудь у світі хоч один окупант, який приходив на чужу землю робити добро?
Mariaцитує9 місяців тому
Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями.
Cheaцитуєторік
Ця доброта і довірливість загубили наш край.
Cheaцитуєторік
Боротьба захлинулася, але, хай там що, мусила мати продовження. З останніх сил, з останнього зубовного скреготу. Бо жодна катастрофа не ставить хрест на меті.
irisitцитує4 роки тому
— Бачите, — почав я, — справа в тому, що Росія розв’язала проти нас війну після того, як було проголошено Українську Народну Республіку.
irisitцитує4 роки тому
Правильно тоді сказав Трохим Голий, коли ми стали перекурити при дорозі: «Мій вояка — сіра селянська кобила: хоче — везе, хоче — ні. Набрали дядьки доброго краму, то вже рвуться додому жінок порадувать. Вони, бач, звикли більше коло своїх стріх воювати.
irisitцитує4 роки тому
У нас завсігди так було — поки заброда не заллє сала за шкуру, ми нічичирк.
zolotoyцитує9 років тому
Той походжав, як півень, той начищав уже вкотре рушницю, ще хтось мугикав-насвистував, а той сидів непорушно — тільки очі горіли лихим вогнем. А коли раптом бій відміняли, напосідало таке, якби ото молодиця враз відмовила тобі в останню хвилину і ти залишився сам на сам зі своїм хотінням. Ні, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх?
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз