bookmate game
Марсель Пруст

У пошуках утраченого часу. На Сваннову сторону

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • Viktoria Lazarchykцитує7 місяців тому
    ненависні приступки, якими я завжди піднімався невесело, тхнули лаком, і їхній дух вигострював ту гризоту, якої я зазнавав щовечора, — робив її, мабуть, ще пекучішою для моєї вразливої вдачі, бо перебороти її мій розум не міг, оскільки тут винен був нюх.
  • Karynaцитує8 місяців тому
    У мені жило тільки просте первісне відчуття того, що я існую; таке життя жевріє, очевидно, і в тілі останньої тварі, якийсь троглодит, і той був би не такий нікчемний, як я.
  • Олексій Шевченкоцитує4 роки тому
    в нових місцях, де відчуття наші не притуплені звичкою, біль знову загострюється, знову ятрить
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    Наше життя можна порівняти з галереєю, де всі портрети однієї доби наділені сімейною схожістю, якимсь спільним тоном
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    Але ж навіть як глянути на нас із погляду буденних дрібниць, то й то ми не є чимось цільним, сформованим остаточно, з чим усяк може звіритися, як з Гросбухом або з духівницею: людський образ є виплід нашої думки про нього. Навіть такий простий акт, як «побачити знайомого», є почасти актом інтелектуальним. Його подобу ми доповнюємо тими уявленнями, які в нас уже склались, і в тому цілому образі, який ліпимо, ці уявлення відкладаються найбільше. Зрештою вони примудряються так добре надимати щоки, так вірно збігатися з лінією носа, так чудово обарвлювати всі інтонації голосу, буцімто наш знайомий — це звичайна прозора оболонка, і щоразу, як бачимо його обличчя й чуємо голос, ми знаходимо, вловлюємо наші уявлення про нього.
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    Коли дід хотів привернути увагу двох сестер, він удавався до звукових сигналів, яких уживають психіатри при спілкуванні з патологічно неуважними людьми: до стуку ножем об склянку в супроводі різкого окрику і лютого погляду. (Ці жорстокі засоби психіатри часто застосовують і до здорових людей чи то з професійного навику, чи тому, що всіх мають за трохи схибнутих.)
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    Розвідачем вирушала моя рідна бабця, рада нагоді оббігти ще раз садок, а принагідно висмикнути в розарії кілька присішків, аби повернути трояндам трохи природности: так мати розтріпує синові чуба, прилизаного перукаревою рукою.
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    Можливо, незрушність навколишніх речей накинута їм нашою вірою, що це саме вони, а не щось інше, накинута застиглістю того, як ми їх собі уявляємо.
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    не менш істотним об'єктом є для нього також предметно-чуттєва наповненість кожного відтинку часу, що постає у щедро деталізованій конкретності. Для нього, як він сам про це пише, «година — це не тільки відтинок часу, це ваза, наповнена запахами, барвами, звуками, рельєф і атмосфера», і все це відтворюється в локальному колориті із пластичною виразністю. Можна сказати, що у нього кожна година — це та сама філіжанка чаю, з якої виринув «весь Комбре».
  • Anna Boshnyakovaцитує5 років тому
    в Прустовім романі саме інтуїтивна пам'ять виступає креативною силою, вона оживляє пережите, «втрачений час» і творить із нього нову, художню реальність. Спонтанне пробудження цієї пам'яти та її функціювання з хрестоматійною наочністю описано у першій частині твору, в знаменитому епізоді з липовим чаєм та тістечками-мадленками. Одного похмурого зимового дня у пригніченому душевному стані Марсель (персонаж-оповідач носить те саме ім'я, що й автор) завітав до матері, яка почастувала його згаданим чаєм із мадленками. Тільки-но напій торкнувся піднебіння оповідача, як його охопило радісне піднесення, «невмотивоване раювання». Збудилася інтуїтивна пам'ять і ожив уже далекий час, виринули в їхній чуттєво-емоційній наповненості образи й картини дитинства: «…всі квіти в нашому садку і в парку пана Сванна, латаття Вівонни, добрі міщани, їхні оселі, церкви, ціле Комбре з його околицями, все, що наділене формою і ядерне, все це зринуло — місто і садки — з моєї філіжанки чаю».
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз