Як важливо бути поважним

Джек. Ґвендолен, це ж такий жах — раптом дізнатись, що ти все життя говорив правду і тільки правду. То чи зможете ви простити мені цю провину?
Ґвендолен. Я можу. Бо я певна, що ви таки змінитесь

Мушу сказати, Елджерноне, що, на мою думку, містерові Банбері пора вже зважитись — чи він має жити, а чи померти. Смикатись туди-сюди в такій справі безглуздо. І я не схвалюю модне тепер співчуття фізичним слабакам. Це, як на мене, бридко. Хвороби на-вряд чи варто підохочувати. Здоров'я — найперший людський обов'язок.

коли грають добру музику, її не слухають, а коли грають погану — неможливо розмовляти.

ож і мені здавалось ідеальним, якби я закохалася в того, кого звуть Ернестом. Щось є в цьому імені таке, що викликає цілковиту довіру.

син моєї бідолашної сестри — місіс Монкріф і, отже, старший брат Елджернона.

Коли я бачу лопату, я називаю її лопатою

. Він за своє життя не написав жодної книжки, тож можете уявити, як багато він знає!

аєте, хто у нас в їдальні? Ваш брат!

Джек. Хто?

Сесілі. Ваш брат Ернест. Він приїхав півгодини тому.

Дорогий містере Ворзінґ, це скорботне вбрання, гадаю, не означає якоїсь непоправної втрати?

Джек. Мій брат.

було б дон-кіхотство з вашого боку. Але спробувати не завадить