Люко Дашвар

Село не люди

    nastyagorpinchukцитує4 роки тому
    Село — не люди, — відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації.
    Насть Квіткацитує3 дні тому
    Онде тітка Віра, фельдшерка килимівська. Сидить у ФАПі, як музейний експонат.
    Насть Квіткацитує3 дні тому
    Здавалося, впадеш сюди з неба — так навіки й залишишся
    Анастасія Дідукцитує11 днів тому
    — Посидь. — Баба на палицю сперлася, на ноги немічні зіп’ялася, пошкандибала до мазанки. — А то й ні. Ходи сюди. Винось тарілки надвір.
    Даша Бурачекцитує15 днів тому
    Село — не люди, — відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації.
    b0463441883цитує23 дні тому
    карби серця не зігріють. Хто рахувати звик, тому важко щастя прийняти…
    b0463441883цитує23 дні тому
    Коли людина довго в смутку, то й посмішка — подвиг.
    b0463441883цитує24 дні тому
    , як Бог дасть, нащадкам прорости дамо. А самі… Загниємо.
    b0463441883цитує24 дні тому
    розріння двох для цілої держави — ніщо.
    b0463441883цитує24 дні тому
    Бачите? Гарно цвіте! Листя — і зелене, і червоне. Гілки різні — і прямі, і криві, і малі, і грубі. Оце ви і є. Культура ваша. А якою їй бути — тільки коріння знає. Оте саме, що у землі, у багнюці, без повітря, без кольорів. У чорному поті. Знай трудиться, аби гілки з листям на світ витріщалися!
    b0463441883цитує24 дні тому
    Село — не люди, — відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації.
    Аліна Медведєвацитуєминулого місяця
    — Прозріння двох для цілої держави — ніщо
    Аліна Медведєвацитуєминулого місяця
    — Чого ти не розумієш?! — Ігор сів поряд із другом. — Ми їдемо з села перелякані, здивовані… Наче у джунглях Амазонки побували. Ні, якби там, то все було б зрозуміло. Але ми до свого коріння притулилися — і… біжимо. Біжимо геть, як від чуми! Ні — як від НЛО! Усе тут нам чуже й незрозуміле. Усе! Не тільки відсутність туалету в будинках, не тільки болото на дорогах, хати й ферми покинуті, паркани повалені… Роздуми і вчинки — чужі! Ми вже не розуміємо їх. Оце страшно!
    Аліна Медведєвацитуєминулого місяця
    А в кожного своя, доню. Хоч як не крути, а йдеш однією дорогою. На дві одразу не скочиш.
    Аліна Медведєвацитуєминулого місяця
    — Здається, ти хотів «улитися»…

    — Передумав. Краще спостерігати.
    Аліна Медведєвацитуєминулого місяця
    — Село — не люди, — відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації.

    — Згоден. Як ти добре сказав: на противагу звихнутій урбанізації
    Елизаветацитуєминулого місяця
    Тому що село — не люди… Село — це скарбниця нації, берегиня її традицій і найсвятішого, що у нас є, — землі української!
    Vladislava Yakovenkoцитуєминулого місяця
    ж це сила — природа! Яке ж божественне, яке ж неймовірно, відчайдушно красиве це згарище, це покинуте людьми місце… Симфонія… Царина забуття… Долина монстрів…
    Vladislava Yakovenkoцитуєминулого місяця
    Нащо вішатися? Це так неестетично! Краще — як сокіл! Із неба об землю.
    Vladislava Yakovenkoцитуєминулого місяця
    Украина погибает. Это деградация и дебилизация. У этих людишек даже нет мечты!
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз