Роман про Трістана та Ізольду

Добрий він був до бідних, милостивий до нещасних.

Хто живе в ненастанній печалі-той між людьми як мрець

Дінас подався до Тін-тажеля — розвідати, що там робиться. Він почув там, що за три дні королева Ізрльда, король Марк і вся його [144]

бойова дружина, всі стайничі і всі мисливі виїдуть з Тін-тажеля до замку на Білому Полі і там мають урядити велике полювання.

на морі випив він напою любові й смерті, як виказували на нього барони та карлик, як послано королеву на огонь, як віддано її прокаженим на поталу, як жили вони в дикому лісі і як він врешті повернув Ізольду королеві Марку. Він признався, що хотів, покинувши свою кохану, щирим серцем полюбити Ізольду Білоруку, та зрозумів тепер і знає вже навіки, що несила йому ні жити, ні померти без королеви.

покладений між двома тілами меч найвірніша охорона і запорука невинності.

штучно краяв шматочки кори та дрібний хмиз

— Дорога моя, що ж таке вас мучить? Вона у відповідь: [46]

— Любов до вас.

Треба вам знати, що втікач із рудим заплетеним волоссям був Агінгеран Рудий, сенешаль короля Ірландського, і що він домагався руки Ізольди Білявої.

до Ірландії, прямо на пристань Вейзефор.

батька свого Рогальта, вчителя Горвеналя і землю Лооннуа.