Відьмак. Останнє бажання

— Зло є злом, Стреґоборе, — серйозно сказав відьмак і підвівся. — Менше, більше, середнє, все одно, пропорції тут умовні, а межі затерті. Я не святий пустельник, не тільки добро чинив у житті. Але якщо я вже маю вибирати поміж одним злом та іншим, то волію не вибирати зовсім.

Ґеральте, ти хворий.
— Поранений, ти хотіла сказати.
— Я знаю, що хотіла сказати

Чого око не бачить, того серцю не шкода.

до дідька мало тебе обходить.

Я, якщо чогось прагну, не мрію, а дію. І завжди отримую те, чого бажаю.

Більше того, я вирішив, що добре бути таким, який є зараз, і що жодних змін мені не треба.

Бо це був би перший з відомих мені доказів того, що невіра має яку-небудь силу.

— Ти не відповідаєш, — ствердила факт Неннеке, легенько усміхаючись. — Я не дивуюся. Нелегко дискутувати з голосом розуму. Ти — хворий, Ґеральте.

Відьмак лише іронічно посміхнувся.

– Волію пильнувати інших. З часом сенс у тому – більший..

відміну від того, що дав жанру фентезі Толкін (а це — принципи світобудови, дуальність світу, різкий — і в етичному, і в естетичному сенсах — розподіл героїв на абсолютно добрих і злих), Сапковський виявився важливим насамперед в естетиці та механізмах побудови тексту.