Голодні ігри

Я так сильно боялася недооцінити своїх ворогів, що майже забула, що переоці­нювати їх також не варто.

Я пам’ятаю все, що стосується тебе

Ніколи не грай у карти — програєш усе до реш­ти

Головне — правильно себе подати.

І не така вже я й недовірлива та похмура. Гаразд, може, мені до вподоби не всі, кого я знаю, може, я рідко всміхаюся, але мені справді дорогі деякі люди.

Вони вже й так забрали моє майбутнє! Вони не можуть отримати ще й моє минуле!

Щоб була зрада, їй повинна передувати довіра.

Не забувай, голову слід тримати високо. Й усмі­хайся. Публіка обов’язково тебе полюбить!

І досі я терзаю себе, почуваючись так, немов заборгувала йому, а я ненавиджу бути в боргу

Мені не подобається, що Жнива проводять на площі — чи не єдиному місці в нашому окрузі, яке можна назвати приємним. Площа оточена крамничками, і в базарні дні, особливо як іще й погода гарна, тут почуваєшся по-святковому. Але сьогодні, попри розвішані прапори, атмосфера гнітюча. А знімальні групи, що, немов стерв’ятники, повмощувалися на дахах, тільки поглиблюють це враження