Макова війна

Вогонь: жар крові в самий розпал битви, кінетична енергія, що змушує серце битися частіше, — Дзян поплескав себе по грудях. — Вода: перетікання сили з м’язів до цілі, від землі вгору й через талію в руки. Повітря: подихи, які підтримують у тобі життя. Земля: те, як ти заземляєшся, як спрямовуєш енергію залежно від своєї пози. І метал — для зброї, якою володієш.

Вони

не розуміють того, чому поклоняються. На першому місці для них

ритуал, а не теологія.

Так солдатів Федерації тренують. Коли віриш, що твоє життя важить не більше, ніж користь, яку ти можеш принести своєму Імператору, то життя ворогів важить ще менше.

Війна не визначає, хто правий. Війна визначає, хто лишається

Світ простіший, якщо в ньому існує лише те, що люди можуть осягнути. Легше забути сили, які створили мрію. Легше повірити в те, що реальність існує лише в одному вимірі.

потім вона зрозуміла, що Дзян зовсім не божевільний. Насправді його розум ясніший, ніж у будь-кого з її знайомих.

Жинь перестала рахувати дні. Вона мандрувала десь поза часом, у місце, де рік і хвилина відчувались однаково. У чому відмінність між скінченністю і нескінченністю? Є буття і є небуття, оце й усе. Час не реальний.

Куди б вона не помандрувала, куди б не втекла, вона лише сирота війни, їй ніде нема місця.

Нічого не судилося, — сказав Фенікс. — Ви, люди, завжди думаєте, що вам щось судилося, трагедії чи велич. Доля — це міф. Доля — це тільки міф. Боги нічого не вирішують. Ви вирішуєте. Ти вирішила скласти іспит. Ти вирішила приїхати в Сінеґард. Ти вирішила обрати вірування, ти вирішила вивчати шляхи богів, і ти вирішила йти за вимогами командира, знехтувавши засторогами майстра. На кожному ключовому перехресті тобі давали вибір — і ти відмовлялася вийти з гри. Ти обрала саме ті шляхи, які привели тебе сюди. Тепер ти в цьому храмі, стоїш переді мною лише тому, що хотіла цього. І ти знаєш, що варто тобі дати знак, і я прикличу щось жахливе. Я влаштую катастрофу, яка повністю знищить острів муґенців, так само як вони знищили Спір. Твоєю волею може померти багато людей.

Боги — живописці. Ваш матеріальний світ — полотно. А Пророкувальня — це кут, під яким ми бачимо кольори на палітрі. Насправді це не місце, а точка зору. Але ти тлумачиш її як кімнату, бо твій людський розум не може осягнути її якось інакше.

— А як же вівтар? Мозаїки? Хто їх створив?

— Ніхто. Ти все одно не розумієш. Це ментальні конструкції, щоб ти могла осягнути вже написані ідеї. Талву бачить цю кімнату зовсім інакше.