Цитати з книжки «Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті», Насім Ніколас Талеб

Ідею спиратися на віру, а не на розум, називають фідеїзмом.
Велика кількість даних ще нічого не доводить, а от один-єдиний факт може все спростувати
Толстой казав, що всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, а кожна нещасна сім’я нещасна по-своєму.
Знаючи всі можливі параметри фізичної системи, можна теоретично (але, як ми пересвідчилися, не практично) передбачити поведінку цієї системи в майбутньому. Але це стосується лише неживої природи. Щойно з’являється «людський чинник», пророцтва йдуть у нівець. Прогнозувати поведінку системи, у якій є люди, — абсолютно інша справа (якщо виходити з того, що люди — живі істоти, наділені свободою вибору)
аєк справедливо критикував суспільні науки й цілком правильно ставив фізиків вище за ліриків-теоретиків, але підмічені Гаєком хиби соціально-гуманітарного знання притаманні всім знанням. Усім і кожному.
Чому? Бо внаслідок установки на підтвердження ми дуже мало знаємо довколишній світ, у цьому немає жодних сумнівів.
Чималий корпус наукового знання заряджає людство самовпевненістю: ми вважаємо, що здатні розуміти мікроскопічні зміни, з яких складається світ, їхній смисл і значення. Гаєк влучно назвав це «сцієнтизмом»
Множену складність, яка вимагає для прогнозу дедалі точніших даних, добре ілюструє простий приклад з кулею на більярдному столі (тут мені підказує математик Майкл Бері). Знаючи основні параметри кулі в стані спокою й урахувавши силу тертя поверхні стола (це нескладно) і силу удару, ви цілком добре спрогнозуєте, що станеться після першого зіткнення. З другим зіткненням — складніше, але можливо: доведеться уточнити нові параметри. Але вже для дев’ятого зіткнення доведеться враховувати гравітаційний вплив тіла обіч столу (Бері закладав скромні сімдесят кіло). А для розрахунку п’ятдесят шостого зіткнення доведеться врахувати всі елементарні частинки Всесвіту! Електрон на краю галактики за десять мільярдів світлових років від нас має фігурувати в рівняннях, бо може вплинути на результат. Не забувайте, що треба врахувати координати всіх цих змінних у майбутньому. Щоб спрогнозувати траєкторію більярдної кулі по столу, треба знати динаміку цілого Всесвіту до найменшого атома! Ми вміємо передбачати рух планет (хоча й на короткому відтинку часу), але з меншими об’єктами все складніше, а їх же значно більше, ніж великих.
Пуанкаре першим з математичних геніїв зрозумів, що наші рівняння мають засадничі межі. Він запропонував поняття нелінійності (маленька подія спричиняє великі наслідки); ця ідея набуде великої, можливо навіть завеликої популярності у вигляді теорії хаосу. Чому ця суперпопулярність шкідлива? Тому, що Пуанкаре мав на увазі зовсім інше: нелінійність обмежує можливості прогнозування, а не розширює їх за допомогою нових математичних методів. Сама математика каже, що не всесильна.
Підсумую: для прогнозування майбутнього треба знати, які технології в цьому майбутньому з’являться. Але таке знання автоматично дозволяє розробляти ці технології вже зараз. Тому ми не знаємо того, що знатимемо в майбутньому.
Ще один приклад: скажімо, ви надіслали листа улюбленому авторові, але знаєте, що він дуже зайнятий і зазвичай відповідає впродовж двох тижнів. Якщо через три тижні ваша поштова скринька все ще порожня, не сподівайтеся, що лист надійде завтра — доведеться чекати щонайменше ще три тижні. Якщо й через три місяці ви так нічого й не одержали, то запасіться терпінням ще на рік. Кожен новий день наближає вас до смерті, але віддаляє від листа-відповіді.
Попросіть людину назвати останні чотири цифри номера свого соціального страхування. А потім попросіть прикинути кількість дантистів на Мангетені. Виявиться, що друге число корелюватиме з першим.
Ми, люди, — жертви асиметричного сприйняття випадкових подій. Успіх ми пояснюємо нашою майстерністю, а провал — зовнішніми, непідконт­рольними чинниками, а саме — випадковістю. Ми готові нести відповідальність за добре й не готові за погане. Тому-то, незалежно від роду діяльності, ми вважаємо себе кращими за інших. 94 відсотки шведів вважають, що входять у 50 відсотків найкращих шведських водіїв; 84 відсотки французів так упевнені у своїх амурних талантах, що зараховують себе до 50 відсотків найкращих французьких коханців.
Самообман — штука серйозна. Проблема фахівців полягає в тому, що вони не знають, чого вони не знають. Неповнота знань і переоцінка якості цих знань ідуть у комплекті — один і той самий процес заважає розширювати знання і вселяє задоволеність наявним знанням.
Річ у тім, що в галузях, де є рух, а отже, й потреба в постійному оновленні знань, фахівців зазвичай немає; фахівці є в тих галузях, де немає руху. Іншими словами, «проблема фахівців» існує в професіях, які мають справу з майбутнім і спираються на досвід неповторюваного минулого (за винятком метеорології й тих видів підприємництва, які залежать від короткострокових фізичних, а не соціально-економічних процесів). Я не стверджую, що всі без винятку фахівці, які мають справу з майбутнім, не здатні запропонувати бодай якусь корисну інформацію (я вже казав, що газети непогано прогнозують час початку вистав у театрі), просто ті фахівці, які не дають відчутної користі, зазвичай мають справу саме з майбутнім.
Що більше інформації отримує людина, то більше гіпотез у неї по ходу виникає і то менше вона розуміє. Коли випадкових шумів багато, людина починає плутати шум із сигналом.
Якщо ви найманий працівник, тобто залежите від оцінки інших, то вдавати зайнятість — добрий спосіб приписати собі результат у світі випадковості. Імітація бурхливої діяльності посилює ілюзію причиново-наслідкового зв’язку між результатом і діями людини.
Як не дивно, багатьох людей знання заряджає самовпевненістю, а не скромністю й обережністю.
Якщо ви хочете зробити крок угору і якнайдалі відійти від братів наших менших, то ось вам моя порада: вимкніть телевізор, не читайте перед обідом більшовицьких газет, забудьте про блоги — денаративізуйте своє життя. Тренуйтеся приймати рішення головою, а в особливо важливих випадках вимикайте Систему 1 (емпіричну, емоційну). Учіться бачити різницю між тим, що відчувається, і тим, що відбувається. Відійти на певну дистанцію від токсичного світу ще й для здоров’я корисно. І не забувайте, наскільки поверхово ми розуміємо ймовірність — матір усіх абстрактних понять.
На жаль, людство у його теперішньому варіанті не вміє розуміти абстракт­не — нам потрібен контекст, а випадковість і невизначеність — абстрактні. Ми переймаємося тим, що відбулося, ігноруючи те, що могло відбутися. Іншими словами, ми від природи створіння неглибокі й поверхові, але не здогадуємося про це.
Ось чому ми не бачимо Чорних лебедів: нас займає те, що вже сталося, а не те, що могло статися, але не сталося
bookmate icon
Тисячі книжок – одна передплата
Ви купуєте не книжку, а доступ до найбільшої бібліотеки російською мовою.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз