Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті

Ідею спиратися на віру, а не на розум, називають фідеїзмом.

Велика кількість даних ще нічого не доводить, а от один-єдиний факт може все спростувати

Подивімося з цього погляду на теракти 11 вересня 2011 року. Від рук бойовиків бен Ладена у вежах-близнюках Всесвітнього торгового центру загинули дві з половиною тисячі людей. Сім’ям загиблих допомагали найрізноманітніші установи й благодійні організації — усе, як належить. Але, за даними досліджень, у наступні три місяці загинула ще тисяча людей — це приховані жертви того самого теракту. Як саме? Страх перед літаками змусив людей сісти за кермо, а машина небезпечніша за літак. У той період смертність на дорогах помітно зросла. І сім’ї загиблих у дтп не отримали жодної підтримки — вони навіть не підозрюють, що їхні рідні теж стали жертвами бен Ладена.

світом керують крайнощі, невідоме й малоймовірне

Ідея Чорного лебедя спирається на структуру випадковості в емпіричній реальності.

Кожен божий день траплялися події, які не вписувалися в жодні прогнози, але ніхто цього не усвідомлював. Багато речей у світлі старого досвіду здавалися божевіллям.

Осягнути історію людині заважають три обмеження. Я називаю їх тріадою темних місць:

а) ілюзія розуміння, тобто хибне переконання, ніби ми розуміємо, що відбувається у світі, який набагато складніший (і хаотичніший), ніж нам здається;

б) ретроспективне викривлення, тобто схильність оцінювати події тільки постфактум, ніби вони відображаються у дзеркалі заднього виду (історія в підручниках виглядає зрозумілішою й упорядкованішою, ніж в емпіричній реальності);

в) перебільшення фактів і ролі учених авторитетів, особливо коли вони категоризують (вони, іншими словами, «платоніфікують»).

Можна дозволити собі ввічливу і вальяжну поведінку, коли знаєш, що в разі потреби ти здатен на несподіваний учинок: подати в суд або вдарити ворога просто, щоб довести, що твої слова не розходяться з ділом.

Одна справа — кидати виклик суспільству демонстративним одягом, що соціологи й економісти називають «дешевим бунтом». Зовсім інша — довести готовність на ділі обстоювати свої переконання.

Здатність відстоювати переконання і не йти на поступки заради чужого спокою й чужих почуттів — річ корисна.

Характер мій викристалізувався, коли в п’ятнадцять років я потрапив у тюрму за те, що під час студентських заворушень (нібито) кинувся з каменюкою на поліцейського

Сучасне життя на цій планеті вимагає значно більшої уяви, ніж видала людині природа. Нам бракує уяви, і ми душимо її в інших.

Уникаймо термінів, що стосуються знання, у спробах описати його антипод.

Отже, треба експериментувати по-максимуму й ловити якомога більше чорнолебединих можливостей

Я знаю, що це маячня: у світі немає розумних, сміливих, прозорливих і наполегливих законодавців, але на те експеримент і уявний.

Досвід підказує, що думаємо ми значно менше, ніж нам здається, — крім тих випадків, коли про це замислюємося.

Ми не вчимося, що ми не вчимося — засвоїти цю думку непросто.

Раз Чорні лебеді непередбачувані, нам слід пристосуватися до їхнього існування (замість наївних намагань їх передбачити).

Вражають не так масштаби помилок, як те, що ми їх навіть не усвідомлюємо.

Успішність тих чи тих ініціатив зазвичай зворотно пропорційна передбачуваності їхніх результатів.