Цитати з книжки «Соловей», Крістін Генна

Не все від тебе залежить
Вона закохалася в нього п’ятнадцять років тому на шкільному подвір’ї, ще до того, як дізналася, що таке кохання. З ним вона вперше поцілувалася, він був її першим коханням і першим коханцем. До його появи вона була худою та незграбною дівчиною, яка починала заїкатися, коли була налякана, що відбувалося досить часто.

fnfnf

Якщо ти проходиш крізь пекло, не зупиняйся.
— Вінстон Черчилль
Французьких політв’язнів інтернували в Дрансі та ув’язнювали у Френі, а сотні тисяч євреїв депортували до концентраційних таборів у Німеччині. Притулки в Неї-сюр-Сені та Монтереї були порожні, адже дітей теж висилали до таборів. Понад чотири тисячі дітлахів, яких тримали на велодромі Вель д’Ів, розлучили з батьками і самих вивезли до Німеччини. Війська Альянсу здійснювали бомбардування день і ніч. Арешти були неперервні: людей забирали за найменші порушення, ув’язнювали чи депортували. Невинних заручників страчували за речі, про які вони нічого не знали. Кожен чоловік у віці від вісімнадцяти до п’ятдесяти років мусив працювати в трудових таборах. Ніхто не був у безпеці. Жовтих зірок на одязі більше не було. Люди не розмовляли з незнайомцями і не дивилися нікому в очі. Електроенергії не було теж.
Співає пташка. Соловей. Він наспівує таку сумну мелодію. Солов’ї символізують утрату, хіба ні? Утрачене кохання, яке не тривало довго чи якого взагалі не існувало. Здається, є про це вірш. Ода.
Ні, це не пташка.
До того ж жінки Карріву були виснаженими. Днями вони вистоювали черги за їжею, якої було обмаль. А коли не стояли в чергах, то скрізь шукали харчі або ж намагалися продати танцювальні черевики чи шовкові шарфи, щоб купити нормальну хлібину

На кпіз

Тепер нацисти зайняли весь вільний простір: стіни були обклеєні плакатами (нові антиєврейські брошури були огидні), а червоно-чорні прапори зі свастикою майоріли над дверима й на балконах. Люди почали виїжджати з Карріву, залишаючи свої домівки німцям. Подейкували, що вони вирушали до «вільної зони», але ніхто не знав напевно. Магазини зачинялися і вже ніколи не відчинялися знову.
Вони їздили на вантажних автомобілях чи мотоциклах із колясками, обладнаними кулеметами. Вони марширували площею, затягуючи переможні пісні.
Двері та вікна були зачинені навіть попри нестерпну спеку. Більшість вітрин були порожні. Німці їли дуже багато. Навіть гірше: вони залишали тарілки з їжею на столиках кафе. Це було жорстоко, зважаючи на те, що матері вже починали підраховувати кількість припасів у погребах, аби їх вистачило, щоб прогодувати дітей. Пропагандистські плакати нацистів були скрізь: у вітринах і на стінах крамниць. На плакатах були зображені німецькі солдати в оточенні дітей. Підписи мали підбадьорити французів, аби вони прийняли своїх завойовників і стали вірними громадянами Рейху.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз