Геноцид голодом/ Україна 1932–1933

призвідники геноциду розколюють суспільства, сіють ворожнечу засобами пропаганди, забирають права, масово карають жертв на смерть, а потім вдають, що нічого страшного не сталося та брешуть усьому світові. Вони прагнуть підкорити волю жертв, повністю «змінити» їхню природу та ментальність шляхом повного або часткового фізичного й морального знищення. В основі геноциду завжди лежить ненависть та презирство.

Напередодні Першої світової війни українські селянські та поміщицькі господарства збирали 43% світового врожаю ячменю, 20% – пшениці та 10% – кукурудзи. Експорт української пшениці наприкінці XIX – початку ХХ ст. відігравав важливу роль в економіці Російської імперії. У цей період Україна вважалася житницею Європи

Радянська влада за 1932 р. вилучила в українських селян 21 т золота, а за 1933 – 44,9 т.

1933 р. за мішок борошна у «торгсіні» треба було віддати 11 грамів чистого золота.

роком розгрому націоналістичної контрреволюції». «І коли сказали: бий його, націоналіста, контрреволюціонера, бий цю наволоч, бий міцніше, не бійся, – ці активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому – і колгоспи пішли вгору».

січні 1933 р. нарком закордонних справ СРСР Максим Літвінов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країн

Втікачам перестають продавати квитки на залізничний та водний транспорт. Блокуються дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, арештовують і повертають назад.

січні 1933 р. режим забороняє виїзд селян з території України та Кубані, заселеної переважно українцями

чорні дошки», оточувалися збройними загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі.

почали залишати уражені голодом території. Тоді було задіяно другий інструмент – ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючим виїжджати за межі України.

спеціальні загони – «буксирні бригади» із членів партії, комсомольців та активістів.

Конфіскація вимагала значного людського ресурсу, тому до реквізицій залучалися співробітники компартійного апарату та перевірені партійці із промислових центрів

ершим етапом злочину стала масова конфіскація усього продовольства з села, а не лише зерна

лібозаготівлі надзвичайно туго йдуть, особливо в індивідуальному секторі… Примусово стягуємо, як у «злісних» нездатчиків хліба. Коли про все це думаєш, приходять дуже й дуже невеселі думки. Не знаєш, чия ж ми партія. Хто за нами йде, на кого ми спираємось. Чи справді ми є виразники інтересів пролетаріату і трудового та колгоспного селянства?», - пише він у своєму щоденнику 21 вересня 1932 р. У 1936 р. за висловлені у щоденнику думки Д. Заволока був засудженй до багаторічного ув’язнення у концтаборі.

Якщо не виправимо ситуацію в Україні негайно, Україну можемо втратити. Зауважте,

Із телеграми Йосифа Сталіна до Лазаря Кагановича, 11 серпня 1932 р.
«Найголовніше зараз – Україна. Справи в Україні

Сталін вимагав вирішити всі проблеми одним махом - подолати опір селян, інтелігенції та націонал-комуністів у владі, провчити непокірних та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських» людей

Продуктивність праці упала катастрофічно. Колгоспна система виявилася повним банкрутом.

У колгоспах селяни остаточно втратили інтерес до результатів своєї роботи. Вони розуміли, що всю вироблену ними продукцію вилуча

До жовтня 1931 р. в Україні було усуспільнено 68% селянських господарств та 72% орної землі.