Щоденник злодія

Стан мав дуже гнучкий, ходу шпарку.

не хочу бути рабом словесних штампів, але мені доведеться ще раз удатися до релігійного образу: ці сідниці були Вівтарем.

погляду чоловіків моє життя набуло пишноти, оскільки я мав товариша, чия врода заступає поняття розкоші.

Серед усіх прошаків вигляд у нього був найжалюгідніший.

усе змушує нас у глибині душі зібратися на силі, зосередитися, перетворює нас на згустки яскравих особистостей, про які так добре сказав Ґі:

— Відчувається справжнє життя.

Чи стану я ще огиднішим, ще споневаженішим, чи дійду я тої межі, про яку ще й гадки не маю, але до якої вочевидячки ведуть як естетичні, так і моральні пошуки.

Хизування на людях ранами, до якого вдаються жебрущі — це для них спосіб заробити дещицю грошей

різь скло на нас дивилися обличчя, оскільки на нижньому поверсі готелю розмістилася кав'ярняна зала, вікнами на вулицю, яку треба було перетнути

Він досить пристойно розмовляв французькою, яку вивчив на околицях Перпіньяна, куди їздив на збирання винограду.

Вчинок тоді чарівний, коли він викликає, видобуває з нашої горлянки пісню.