Увесь цей час

А кохання — не казка, як би ідеально історія не звучала. Я більше в це не вірю.

Ти завжди намагався все лагодити замість того, щоб поміркувати, чому воно зламалося.

Її сліпуча усмішка здатна затьмарити дев’ять сонць. Її очі здаються яскравішими, карий відтінок — густішим. Більш насиченим. Зеленішим.

Боже, я кохав її, але ненавидів, коли вона так робила.
Кохаю її — виправляю себе. І завжди кохатиму. Якого чорта я думаю про це зараз?

Я втомився. Я так утомився.

«Озирнутись і не бачити тебе поряд».

я не маю права на горе всередині себе. Лише на провину

— Я не хочу бути разом!

Ці слова — наче ляпас в обличчя. Я відриваю очі від дороги, щоб глянути на неї, на цю дівчину, яку кохаю з третього класу. Зараз я її навіть не впізнаю.

Обернутися і не бачити тебе поряд…

ось настільки добре не може тривати довго.