Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта

цілковите усвідомлення смертності робить нас мудрими та дає можливість прожити цікаве життя не боячись.

знати — це краще, ніж не знати, ризикнути — краще, ніж не ризикнути, а магія та уява, такі багаті та чарівні на перший погляд, значно послаблюють людський дух

Студенти казали мені, що вони більш завзято працюють із теорією, коли суха інформація подається у формі цікавої оповідки

Важливим було те, що я зробив, а не те, що я сказав.

Коли ми вважаємо, що справді кохаємо одне одного, це применшує наше кохання. Це позбавляє його глибини – робить його нічим.

– Ця жінка, Соня, з’явилася в моєму житті, і я усвідомив, що вона моя доля. Я намагався триматися осторонь від тебе, намагався сказати, щоб ти мені більше не телефонувала, і – я буду чесним – мене дратувало, що ти цього не розуміла. Після твоєї спроби самогубства я подумав, що слід бути дуже обережним зі словами, які тобі кажу, і тому я віддалився. Я зустрівся із психіатром, і він порадив мені зникнути. Ти для мене залишаєшся людиною, яку я хочу бачити своїм другом, але це неможливо зробити відкрито. У тебе є Гаррі, у мене є Соня.

Лише тоді людина розуміє, коли починає усім своїм єством усвідомлювати правду. Тільки після того вона може піддатися цій правді і змінитися.

Безумовно, Тельма сама відповідальна за своє скрутне становище. Безумовно, це вигадка, що Метью мав над нею якусь владу. Безумовно, вона сама надала йому цю владу, у пориві відмовитися від власної свободи та відповідальності за свої життєві труднощі. Вона зовсім не хотіла повертати собі свободу. Вона мала сильне бажання підкорятися.

Йому байдуже до вас. То чому ви підносите його на п’єдестал?

Якщо ви думаєте погано про людину, з якою ви ніколи не стикаєтеся, то навряд чи ваші думки вплинуть на цю людину, так?

Його думки насправді не можуть змінити ту людину, якою ви є. Ви самі дозволяєте йому впливати на вас.

одержимість – це ворог, якого обов’язково треба знищити

кохання – це турбота, відданість, безкорисливі стосунки.

Однак шанс є – хоч і мізерний.

Я завжди жила заради двох речей – кохання і танців.

але ця жінка прив’язалася до фантазії, а не до реальної людини.

Усі вісім років я не припиняла думати про нього. О сьомій ранку я думаю, чи він уже прокинувся, о восьмій – уявляю, як їсть вівсянку (він так любить вівсянку, адже виріс на фермі в Небрасці). Я і далі шукаю його очима на вулиці, куди б я не йшла. Часто мені здається, що бачу його, тоді я біжу і наштовхуюсь на незнайомців. Я досі про нього мрію. Я програю в пам’яті всі наші зустрічі, кожен з двадцяти семи днів, коли ми були разом. Майже все моє життя минає у мріях – я ледве усвідомлюю, де я зараз і що роблю. Моє життя відбувається вісім років тому.

не було потреби пояснювати йому щось – врешті, він знав про неї все.

– Він відкрив мені духовний, релігійний бік життя. Він навчив мене, що треба турбуватися про всіх живих істот. Він навчив мене міркувати про причини, чому я тут перебуваю, на цій планеті. Він не був безнадійним мрійником, зовсім ні. Він просто поводився так зі мною.

Ми не можемо сказати їм ти і твої проблеми. Натомість ми мусимо говорити про нас та наші проблеми тому, що наше життя, наше існування буде завжди прикуте до смерті, кохання – до втрат, свобода – до страху, а розвиток – до розпаду. Ми, кожен з нас, у цьому світі існуємо разом.