Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами, Вікторія Горбунова
Вікторія Горбунова

Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Aleksandra Godlevska
Aleksandra Godlevskaцитує3 роки тому
Маю домашнє відео, на якому мій син у свої два з невеличким рочки миє сходи в нашому будинку. Він крехче, сповзаючи зі сходинки на сходинку, тягне за собою мокру ганчірку і старанно розвозить пил та бруд. Звісно, сходи доводилось перемивати, але лише тоді, коли маленький засинав, упевнений у власній величезній корисності. Тож заохочувати, мужньо терпіти наслідки першої помочі, обережно і ненав’язливо скеровувати та підтримувати у кожній спробі — шлях до прищеплення звички допомагати.
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Я згодна, що рахувати, знати кольори, форми та інше важливо, однак усе це має бути побічним продуктом гри-спілкування, бо саме спілкування, а не рахунок чи письмо робить дошкільнят щасливими, допомагає їм адаптуватись та пізнавати світ.
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Не хочете маніпуляцій — не ведіться на них. Покажіть дитині, що ця стратегія з вами не діє. Трохи терпіння, і малюк маніпулюватиме лише бабусею, вдома ж швидко переключатиметься на інший стиль спілкування.
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Берн виділяє різні ігри і дає їм влучні назви — наприклад, гра «Якби не ти» побудована на тому, що один з гравців звинувачує іншого в усіх своїх життєвих негараздах, провокуючи в свого партнера почуття провини. Це сімейна гра, в яку часто грають і подружні пари, і батьки з дітьми: «Якби ти не змусив мене вийти за тебе заміж, я була б щаслива»; «Якби ти гарно вчився, в мене б не боліла голова за твоє майбутнє»; «Якби ти не змушував мене ходити до репетитора, я б не зненавидів англійську».
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Згадаємо хоча б відомого старогрецького філософа Діогена, який півжиття прожив у глиняній діжці на березі моря. Коли ж його привели на ринок, перше, що він сказав: «Скільки ж у світі речей, без яких можна жити?!»
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Малюк, який влаштовує показові «концерти», робить це виключно тому, що така стратегія є і вона діє
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Секрет виховання впевненості в собі полягає також і в тому, щоб сумніватися. Чи хотіли б ви, щоб ваша дитина покірливо пішла у гості до ввічливого незнайомця або ж взялася перепливати річку, бо так велів ватажок дитячої компанії, ще варіант — віддала свій телефон старшокласникам? Перелік можна продовжувати. Скажете, що за дурниця? А як же тоді «старших треба слухатись?»
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Щодо пазлів, сортувальників, логічних конструкторів та інших розвивальних іграшок, орієнтованих виключно на інтелектуальний розвиток, — то їх засилля веде до того, що дитина без проблем читає, рахує, аналізує, узагальнює, продовжує логічні ряди, виключає зайве, встановлює відповідності, але не знає, як познайомитись, зав’язати розмову, долучитись до гри, дістати бажане, відстояти свою думку, попросити про допомогу та багато іншого, такого важливого у світі міжлюдських взаємин.
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
адже мультяшні герої пропонують специфічні шаблонні варіанти дій та рішень для більшості життєвих ситуацій. Так, Маша — вередує та наполягає на своєму, незважаючи на потреби ведмедя; Боб діє прямо та наївно, він постійно ризикує життям, бо не враховує ні ситуації, в якій знаходиться, ні дії істот, що його оточують
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Для того щоб вистояти у непростій боротьбі за автономність із дорослими, діти починають грати на випередження і про всяк випадок ще до того, як збагнуть, у чім справа, викидають оте своє «ні», «не хочу», «не буду».
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Близько трьох років до малюка приходить усвідомлення, що він не просто окрема істота, а окрема особистість із власними потребами, бажаннями та прагненнями. Піднімається нова хвиля протестів, основний меседж якої — «Ні, я сам!». І якщо спочатку діти протестують проти фізичного дискомфорту, потім повстають проти того, що дорослі роблять з ними, то зараз це протест проти того, що все в їхньому житті вирішують інші люди. У маленькому Я народжується потреба самому керувати своїм життям, самому приймати рішення щодо себе. Негативізм, впертість, непокірливість, підкреслена самостійність, постійний протест, знецінення всього, що подобалась раніше, і навіть деспотизм, — психологічний портрет трирічного малюка.
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Якщо в родині діє принцип «Я краще знаю, голодний ти чи ні», або «Доки все не з’їси — з-за столу не встанеш», або ще варіант — «Свиней у нас нема», дитина вимушена запихатися їжею попри власні потреби і з часом втрачає здатність до саморегуляції, поглинаючи усе, що бачать очі. Зайва вага, проблеми з обміном речовин з боку фізіології та психологічні невпевненість у собі, складність відстоювання власних інтересів, неможливість зробити вибір
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Близько дванадцяти—вісімнадцяти місяців малюки приходять до остаточного усвідомлення, що їхнє тіло — це їхнє тіло і фізично вони окремі істоти. Тож їм не має подобатись те, що з ними роблять мама, тато чи інші дорослі. Власне, саме про це, про свою незгоду щодо дій із власним тілом малюки і заявляють своє перше виразне «ні», підкріплюючи його викручуванням з обіймів, перевертанням тарілок, стягуванням колготок, відмовою йти гуляти, виплюскуванням води з ванної та подібними акціями непокори. Тут важливо розуміти, що дитина не повстає проти дорослих, а заявляє про те, що з нею, її тілом не можна робити чогось неочікуваного, чогось раптового, чогось неприємного.
vesnaphotodp
vesnaphotodpцитуєторік
Для малюків спочатку і доросліших дітей в майбутньому дуже важливо говорити зайвій їжі категоричне «ні» та «не хочу».
Алёна Телешева
Алёна Телешевацитуєторік
Правда в тому, що психологи теж люди і вони дуже по-різному вчилися в університетах.
Leroy
Leroyцитує2 роки тому
Найчастіше діти говорять неправду для того, аби уникнути покарання
Leroy
Leroyцитує2 роки тому
Якщо дитина ігнорує вказівки і, відповідно, не виконує їх, значить, контроль ситуації переходить до неї, саме вона вирішує, що, коли і як робити.
Leroy
Leroyцитує2 роки тому
не перевантажувати дітей вимогами та вказівками, кожну наступну давати, лише якщо виконана попередня.
Leroy
Leroyцитує2 роки тому
Якщо ви слухаєте, читаєте та дивитесь те саме, що й ваша дитина, вам є про що поговорити, власне, у вас є той місток, яким ви можете перевести своє чадо у реальну реальність.
Leroy
Leroyцитує2 роки тому
Наша батьківська мета — зробити так, аби дитина йшла у світ соціальних взаємин озброєною навичками спілкування або, принаймні, готовою ці навички засвоювати та розвивати
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз