Вступ до психоаналізу

Бо така вже людська природа: людина схильна проголошувати хибним усе, що видається їй небажаним, і тоді вкрай легко знайти аргументи, які підтвердять цей присуд.

«Я покладу ці препарати в тюрмостат» замість «термостат» і т. ін.

добродій звертається на вулиці до жінки: «Якщо дозволите, панно, я б із вами радо погуляював». У цьому словесному покручі вочевидь поєднані дієслова «погуляв» і «погультяював».

«Нашому вельмишановному шефові – многі, многі, мно-гімно літа!»

«На душі тяжні…» замість «На душі мені тяжко».

«Мілоса Венерська» замість «Венера Мілоська» (зміна послідовності слів).

Або трапляються ще випадки, коли хибні дії нагромаджуються, взаємно переплітаються, заступають одна одну.

чому людина перекручує слова саме так, а не інакше, причому слід зважати й на те, до чого призводить мовна похибка.

мовні похибки можна спровокувати, викликати, так би мовити, через навіювання.

чимало дій виконують абсолютно впевнено тоді, коли на об’єкт не звернено пильної уваги, а невдача, похибка стаються саме тоді, коли на дії надміру пильно зосереджуються,