Розмисли. Наодинці з собою

Якщо хтось може вочевидь довести мені, що я неправильно міркую або дію, то я з радістю змінюся. Бо я шукаю істини, від якої ще ніхто ніколи не зазнав шкоди. Зазнає же шкоди той, хто закляк у своїй омані і невігластві.

Якщо щось тобі не підвладне, то не вирішуй, що воно неможливе для людини взагалі. Але якщо щось можливе для людини і властиве їй, то вважай, що воно доступне і тобі.

Що роблять люди! Своїх сучасників, які живуть разом з ними, вони прославляти не бажають. А самі, тим часом, надзвичайно високо цінують славу у нащадків, яких вони ніколи не бачили і не побачать. Адже це майже те саме, що засмучуватися з приводу того, що предки не складали тобі шану.

Я нещасний тому, що зі мною сталося те-то і те-то. — Аж ніяк, ні. Навпаки, я щасливий тому, що, хоча це і сталося зі мною, я все ж не віддаюся печалі, не зламаний сьогоденням, не страхаюся прийдешнього. Трапитися ж це могло з будь-ким, але не кожен залишився би безпечальним. Чому ж перше більше нещастя, ніж друге — щастя? Чи назвеш ти взагалі нещастям для людини те, що не перешкоджає людській природі досягти її мети?

Люди шукають для себе усамітнення ближче до простого сільського життя, де-небудь на березі моря або в горах. Ти теж мрієш про щось подібне, тим часом, це явне недомислення: адже є можливість у будь-який час усамітнитися в самому собі. Ніде людина не усамітнюється так спокійно і безтурботно, як у своїй власній душі. Особливо той, у кого є всередині щось таке, у що варто тільки пильно вдивитися, і одразу стане легше. Це полегшення, як на мене, не що інше, як душевна упорядкованість. Ось цьому усамітненню ти і віддавайся постійно, таким чином оновлюючи себе.

Виділи собі вільний час задля того, аби навчитися чогось доброго і припинити блукати без цілі. Варто стерегтися також іншої тяжкої омани. Адже божевільні ті люди, котрі все життя виснажують себе справами, не маючи певної цілі, з якою треба було б погоджувати всі прагнення та уявлення.

Буде щастя, якщо кожну справу виконаєш як останню в своєму житті, звільнившись від нерозважності, підігрітої пристрастями, зневаги до веління розуму, лицемірства, себелюбства і невдоволення власною долею

кщо ти засмучуєшся з приводу чогось зовнішнього, насправді пригнічує тебе не власне ця річ, а твоє судження про неї. Але усунути останнє — у твоїй владі.

Викоріни уяву. Поклади край потягу до будь чого. Не виходь за межі сьогодення. Пізнай те, що відбувається як з тобою, так і з іншими. Розклади і поділи всі предмети на початок причинний і початок матеріальний. Думай про останню годину. Дозволь чужим помилкам залишатися там, де вони мали місце.

Цілком можливо не складати собі ніякого переконання з приводу чогось і позбавити душу тривог. Бо власне речі, за своєю природою, не беруть участі в складанні наших суджень