– Можу провідміняти за відмінками.
– Відмінюйте будь-який числівник на ваш розсуд.
– Називний: один, родовий: два, знахідний: три, давальний: чотири…
Професор не витримує:
– Що ви мелете?! Повторюйте за мною: називний – один, родовий – одного, давальний – одному!.. Як далі?
Та продовжити абітурієнт не може.
– Добре, дамо спокій числівникам, – зітхаю я. – Розберіть за частинами мови речення: «Василь поїхав новою автівкою в місто». Почніть із того, що «Василь» – хто? що? – іменник, – підказую.
– «Поїхав» – хто? що? – іменник, «новою» – хто? що? – іменник, «автівкою» – хто? що? – іменник, «в» – хто? що? – іменник, – легко «справляється» із завданням неук.
– Годі! – стогне професор – Ви уяви не маєте про частини мови!
– Питайте щось інше! – не вгаває абітурієнт. – Я можу, наприклад, провідміняти дієслово.
– Але дієслові відмінюються не за відмінками, а за особами, – заздалегідь скеровую у правильне річище ймовірну відповідь, аби зберегти власні нерви. – Перша особа – я, ми. Друга особа – ти, ви. Третя – він, вона, воно, вони. Якщо здатні провідміняти будь-яке дієслово – будь ласка, ми вас уважно слухаємо.
– Я – корова, ти – корова, він, вона, воно – корова!..