Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе

Печаль, тоска, донизу два соска

— бонус, але не причина. Крапка.

якщо й готую, то лише за кулінарною книгою «на від’єбись»

схожа на мене коняка (така сама висока і зайобана

вона виє, як сука під плотом.

вона виє, як сука під плотом.

«У питаннях самоповаги компромісів бути не може».

Деякі люди сприймають цю тему вороже, аргументуючи так: «Нащо мені вібратор, якщо в мене є чоловік?». На таке хочеться відповісти: «Якщо твій чоловік вібрує в десяти різних режимах і швидкостях, то покажи його невропатологу».

у тім, що ми не можемо навалити купу гімна партнеру на голову й назвати це конструктивною критикою. Ти хоч злитком золота це назви, а суть від цього не зміниться. Критика зовнішності від тих, хто бачить нас оголеними та знає наші вразливі місця, завжди болюча.

Чоловікам, жінкам (особливо жінкам!) — людям загалом — треба від’єбатися одне від одного й дозволити собі та іншим бути, зріючи, трансформуючись, старіючи. Тому якщо партнер коментує ваші заломи на чолі й гусячі лапки під очима, обурюючись їх наявності, то не гріх нагадати паразіту, що вікові зміни — це не прокляття, з яким треба відчайдушно боротися. Старіння — це розкіш, що доступна, на жаль, не кожному.