Анджей Сапковський

Меч призначення

    Артем Мищукцитує2 роки тому
    — Якщо воно так і було, то спіткала його доля усіх мутантів. — Відьмак відвернувся. — Він надто відрізнявся, аби вижити.
    b6809094838цитує19 днів тому
    Голова прищавого підлетіла
    Alina Maksymivцитуєминулого місяця
    А ви, господарю, що стоїте? Я пиво замовляв. А якщо я замовляю пиво, то ви маєте подавати його безперервно, поки не крикну: «Води».
    Alina Maksymivцитуєминулого місяця
    — О, боги, — простогнав із подивом Любисток. — Що воно буде за балада, Йеннефер!
    Alina Maksymivцитуєминулого місяця
    — І справді, — прошепотів Любисток до Ґеральта. — Багато чого навчився.
    Alina Maksymivцитуєминулого місяця
    Мета є наприкінці будь-якої дороги. Кожен її має. Навіть ти, хоча тобі здається, що ти настільки інший.
    Buzok Bidnenkoцитує2 місяці тому
    Це безглуздо. Кому треба знищувати світ? Війни не ведуть, аби нищити. Війни ведуть з двох причин. Одна — це влада, а друга — гроші
    Buzok Bidnenkoцитує2 місяці тому
    А може, вибору й не мала? Ні, таки мала, адже, знаєш, досить було застосувати відповідне закляття чи еліксир… Вибір. Вибір, який треба вшанувати, бо це святе й беззаперечне право будь-якої жінки
    Buzok Bidnenkoцитує2 місяці тому
    — Для мене, — розмріявся Любисток, — сінник без дівчини — і не сінник зовсім. Він — неповне щастя, а що таке неповне щастя?
    Ґеральт тихенько застогнав — як завжди, коли на Любистка нападала нічна балакучість.
    — А неповне щастя, — продовжував бард, зачарований власним голосом, — це як… Як перерваний поцілунок… Чого ти скреготиш зубами, можна дізнатися?
    b3294708807цитує2 місяці тому
    Про те, що через чотири роки Оченько померла від віспи під час епідемії, що шаліла у Визімі? Про те, як він, Любисток, виніс її на руках з-поміж трупів, що палали на вогнищах, і поховав далеко від міста, у лісі, самотню і спокійну, а разом із нею, як вона й просила, дві речі — її лютню і блакитну перлину. Перлину, із якою вона не розлучалася ніколи.
    Inna Kravchenkoцитує3 місяці тому
    , що ж, у паскудному світі жиємо, — пробурмотів урешті. — Але це ще не причина, щоб усім нам паскудитися. Добра нам треба
    Inna Kravchenkoцитує3 місяці тому
    Зараз почує кілька теплих слів, аж їй оченя засльозиться
    Inna Kravchenkoцитує3 місяці тому
    розраховував на зовсім інше, а платить за ефект, не за добрі наміри
    Inna Kravchenkoцитує4 місяці тому
    є дари, яких не можна приймати, якщо ти не в стані відплатити за них… чимось рівноцінним. Інакше такий дар протече крізь пальці, розтане, наче друзка криги, стиснута в долоні. Залишаться тільки жаль, почуття втрати і кривди…
    Inna Kravchenkoцитує4 місяці тому
    Це надто довге, повне драматизму мовчання є, на мою думку, надто банальним. Залагодьмо це.
    b5264470169цитує6 місяців тому
    Ну й гляньте, — сказав найстарший
    b5264470169цитує6 місяців тому
    Тепер усе ясно,
    b5264470169цитує6 місяців тому
    Поряд із ним, делікатно пощипуючи
    Ivan Chaikaцитуєторік
    — Я радий знову тебе бачити, — сказав він повільно. І відразу відчув, як спадає напруга, що встановилася між ними.
    Ivan Chaikaцитуєторік
    Але не моя вразливість і переваги характеру роблять мене вищим, а лише пиха й зухвала гордість професіонала, переконаного у своїй вартості. Професіонала, в якого впаяно, що кодекс його професії і холодна рутина — куди доречніші за емоції, що вони захищають від помилок, які можна зробити, якщо заплутатися у дилемах Добра й Зла, Порядка й Хаоса.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз