bookmate game
Марк Лівін,Ілля Полудьонний

Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
Розум: та все добре! У тебе є робота, дах над головою, їжа і друзі. Емоції: щось так тоскно.

Якщо ви переживали схоже й не могли втямити, у чому річ — ця книжка для вас. У ній журналіст Марк Лівін і психотерапевт Ілля Полудьонний простими словами розповідають про емоції та почуття. Вони вчать

розшифровувати повідомлення, що приходять у чат із самим собою: «Ти вже кілька днів сумуєш. Зверни на це увагу». Або: «Здається, ти заздриш другові, який знайшов нову роботу. Може, тобі теж час щось

змінити?». Структурно книжка складається з 20 розділів. Кожен присвячується окремому почуттю чи емоції: злості, заздрості, образі, сорому, самотності тощо.
Ця книжка зараз недоступна
215 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

  • Лариса Цюрякділиться враженням2 роки тому
    👍Раджу

    Чудова книга. Отримала багато відповідей. Даже взяв сум коли закінчила читати. Дякую авторам дуже гарна і цікава книга!!!

  • Daria Yakovlevaділиться враженням8 місяців тому
    👍Раджу
    🎯Корисна

  • Кристина Обертынскаяділиться враженнямторік
    👍Раджу
    🔮Мудра
    💡Пізнавальна
    🎯Корисна

Цитати

  • Олександр Сабовчикцитує2 роки тому
    Або ще — як ви завершуєте свої стосунки? З друзями, колегами, уже колишніми коханими? Чи можете сісти поруч із ними та щиро подякувати за все, що між вами було? А найголовніше — чи можете пережити відчуття вдячності за до­свід, який отримали? Чи можете врешті закрити гештальт, зізнавшись, що на певному етапі любили їх більше за життя?
  • Олександр Сабовчикцитує3 роки тому
    Наша психіка — це закрита вечірка для одного. Ми не можемо когось туди впустити, показати, де в нас бар і як виглядає діджей. Інша людина ніколи не зрозуміє, наскільки щось для нас важливе, як сильно ми когось любимо чи ненавидимо. У момент смерті ми також будемо самотніми, навіть за умови, що поруч перебуватимуть інші люди. Ніхто ніколи не зможе розділити з нами цей досвід і ніхто також не зможе розповісти нам, як це — померти. Тому ми самотні.

    «Так собі завершення для розділу», — подумаєте ви.

    Але наявність екзистенційної самотності — це, можливо, найкраще, що є в цьому житті. Вона в основі пісень, літератури, кіно. Ми постійно прагнемо скоротити її відстань між нами. Вона змушує нас писати вірші й добирати влучніші слова для пояснення почуттів, учить співпереживати іншим, бути чуйнішими, уважнішими, врешті — ближчими.
  • Juliya Ostapovichцитує3 місяці тому
    аше завдання — популяризувати культуру ментального здоров’я та
    інтересу до почуттів.

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз