Від Яйця-райця до ідеї Спасителя

Ми оцінюємо минуле мірками сьогодення — наскільки мимовільно, настільки природно. Проте ці критерії неприйнятні, якщо хочеш осягнути уклад життя давньої людини. Адже і матеріальне, і духовне існування в досліджувані епохи було зовсім іншим.

Джерела язичництва формувалися, ймовірно, переважно в умовах лісостепу Правобережної України.

І духовний світ людини — невід’ємна частка ще майже не усвідомленого нами духовного потенціалу природи.

Справжня наукова творчість без узаконеного права на помилку неможлива ще й тому, що не всі одержані результати відразу ж визнаються достовірними.

Історичний шлях людства характеризується періодами піднесень і важких випробувань, катастроф і творення на руїнах попереднього життя нових, вищих соціокультурних форм. І це відтворення відбувається на ґрунті певних інваріантних цінностей та ідей-образів як базових архетипів-символів.

Тотальний наступ на природу заради її зміни — ба, навіть руйнування — на благо людині став не лише основним показником прогресу сучасної цивілізації, а й ледве не визначальним сенсом нашого життя.

Лише тепер, за умов утвердження в усьому світі загальнолюдських, а не класових пріоритетів, з усією незворотністю в історичному знанні відбувається (щоправда, ще дуже повільно) зміщення акцентів у бік духовно-морального світу людини, її самодостатності.

Головною для нього була ідея органічної єдності життя Космосу, планети Земля та людства, органічного, глибинного зв’язку між людством і Всесвітом, розуміння людства як невід’ємного, провідного компоненту космічної еволюції.