Олена Кузьміна

хочеться просто пірнути в ліжко, запхати голову під ковдру і дочекатися, поки все минеться. Поки хтось скаже, що час вставати, а це все був сон. Кошмар

Вона побоюється студентів і школярів, узагалі всіх молодих чоловіків, навіть якось обговорювала цей острах із терапевткою. Та сказала, що це через її власний травмуючий досвід у школьні роки. Її послухати, так усе життя — безперервний травмуючий досвід. Поки пропрацюєш одну ситуацію, трапиться з десяток інших

Одна річ — гинути самому, друга — тягти за собою друга

тягне руки до носків, далі вгору, тоді ще і ще — ніби намагаючись розтягнути не м’язи, а свої уявлення про світ. Нічого не виходить. Те, що її не дратує, те лякає

Якщо взяти окремо, то кожен із членів їхньої компашки є досить приємним. Пат, наприклад, цілком привабливий молодий чоловік. Ба більше: приблизно один із трьох його жартів виявляється по-справжньому смішним

— Але Держава…— починає Ясон.
Так і замовкає на середині фрази, бо, мабуть, сам не знає, що там Держава.
Це, мабуть, насправді стрьомно — відчути, що Держава скінчилася. Вдома, із теплого ліжечка, її було легко обожнювати або ненавидіти. І тільки зараз, посеред цього клятого лісу, стає зрозуміло, що вона нікого ні від чого не захистить. Ба більше: навіть і на думці цього не має

Чуєш, той… Атропос каже, якщо хтось дізнається про бої, вона мені яйця відкрутить. Це ж фігня, так?
— Чому ж? Я би на твоєму місці з такими речами не жартувала. Ще можуть колись знадобитися.
— Бляха! Паскудний жарт

Той… послухай… От я, хочу в душ. А ти б чого хотіла?
— Гарячу ванну. І щоби п-піна до стелі. Масаж з ­олією лемонграсу, гарячим камінням і гарячими рушниками. Потім величезний тост з авокадо, лососем і яйцями пашот. Звісно, теж гарячий. Келих просекко — дуже холодного. Ліжко з ортопедичним матрацом та ортопедичною подушкою, свіжу постільну білизну. Улюблену піжаму й теплі шкарпетки. Наостанок — дванадцять годин міцного сну.