Ліна Костенко

не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози — не виходь на люди.

Болить душа — не виявляй на вид.

Моя любов чолом сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі.

Багатому і діти чорт колише,

а бідному і янгол не рідня

Страданіє, як кажуть, возвиша.

Воно як маєш серце не з льодини,

розпяття — доля кожної людини.

Не буде рук — обнімемось крильми.

Нерівня душ — це гірше, ніж майна!

світ ловив і таки впіймав...

що я їй скажу, крім того, що хотів би помовчати?

Росія — це великий спрут. У всіх, до кого вона привалилася боком, мертвіє тіло нації.