Ґюдрун Скреттінґ

Ага, то он як я попрощаюся зі світом: упавши на бік у переповненому автобусі, без будь-яких значних досягнень у житті, окрім пари посередньо зіграних партій на фортепіано та до половини власноруч зв’язаного шерстяного светра?

Якщо не відчинятимеш своїх дверей, то й друзів не матимеш.

Все одно я чекала цієї зустрічі зі змішаними почуттями. Причина проста: мене давно бентежать похорони.

Ота приглушена органна музика, що наповнює смутком, лілії та біблійні цитати — і все це зводиться до одного простого факту: люди зустрілися, аби закопати мертве тіло в землю, на поталу грибкам та жукам-мертвоїдам. Крапка.