bookmate game

Ярослав Мельник

  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    «Кого з нас цікавить, що відчуває тварина? Жахлива прірва, що розділяє поняття “людина” і “тварина” — суто мовна. Мова — дзеркало нашої свідомості: одночасно вона і формує цю свідомість. Але хто звільнився від смертельних обіймів мови, тому ясно, що насправді не існує ніякої прірви. Фізичні задоволення та невдоволення, радість, страх і навіть надія — все це рівною мірою властиве як “людині”, так і “тварині”. Тоді на якій підставі ми перетворили “тварин”, фактично, в речі? Ми холоднокровно відводимо тварину в кут і перерізаємо їй горло, не слухаючи, як вона кричить у муках (­завжди кричить: але ж ми оглухли!). Чим ми тоді відрізняємося від фашистів, які не звертали уваги на “людські” муки? Яка різниця, хто страждає, хто відчуває біль і жах? Головне, що є той, хто це відчуває.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    Кожна мука (а не тільки мука “людини”) — не марна, а досягає його вух. Якщо не ми, то хтось жаліє того, хто страждає, хтось незримо перебуває з ним у його пекельному фізичному болю і в його жаху. Когось сягають ці крики.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    Ми бачимо по собі, як важко повірити в те, що ти ніякий не святий, а страховисько — людоїд, убивця... Людина воліє пожирати життя собі подібного і мати при цьому абсолютно спокійну со­вість.
  • Анастасия Диденкоцитує2 роки тому
    Так, якщо вже на те пішло, ми вища раса, фашисти стосовно тварин, які для нас — буквально ніщо, лише ґрунт для нашого власного «проростання». Справжнє коріння фашизму веде туди, в наше ставлення до тварин.
  • b6567641381цитує2 роки тому
    Ми живемо в жорстокому світі, а покликання літератури — чесно показати цю жорстокість.
  • Apollinariaцитує2 роки тому
    Пройшовши через шок, ми стаємо глибшими, і в душі загоряється світло
  • Apollinariaцитує2 роки тому
    Людиноподібна тварина — це ще не людина. Визначення «людина» найменше базується на тілесній підставі.
  • Apollinariaцитує2 роки тому
    Після стогону та реву, які супроводжували його виверження, він уже не видав жодного звуку, мовчки взяв пиріг і попрямував на підстилку їсти. На Машу він більше жодного разу не глянув — вона для нього не існувала. Все правильно. Завдання природи виконано. А більшого від тварини очікувати годі
  • Apollinariaцитує2 роки тому
    Свідомість — це насправді пекло. Зробив би хтось із жінкою те, що я зробив сьогодні з Машею, — вона би збожеволіла від різних «людських» почуттів. А Маші хоч би що: йде собі й посміхається до сонечка
  • Apollinariaцитує2 роки тому
    бути людиною — це означає жити людським життям, людськими почуттями та думками з дня в день, із року в рік
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз