Вільям Ґолдінґ

Свист зчинився і знову стих, коли Роха підніс догори білу чудодійну мушлю.

– Що краще – бути бандою розмальованих дикунів, як ви, чи розумними людьми, як Ральф?

Дикуни зняли неймовірний галас, Роха знову загорлав:

– Що краще – правила і згода чи полювання й убивства?

Знову галас і знову той самий звук – “з-з-з!”. Ральф намагався перекричати шум:

– Що краще – закон і щоб нас врятували чи полювати і все знищувати?

смузі потрощених дерев, що довгим шрамом вганялась у джунґлі

Він ступав понад самим краєм води, і раптом його вразила одна думка. Він зрозумів, що таке втома від життя, в якому треба самотужки протоптувати кожну стежку, а переважну частину свого часу, якщо ти тільки не спиш, пильнувати власних кроків.