bookmate game
uk

Вільям Ґолдінґ

  • hailen000цитує5 місяців тому
    лабетах

    Міцні, здорові лапи/руки

  • Тимур Смирновцитуєторік
    Ми будемо добувати собі харч,
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    Ясноволосий хлопчик обережно спустився зі скелі й пробирався до лаґуни. Він скинув шкільного светра й волочив за собою в руці, сіра сорочка пристала до тіла, чуб прилип до чола. У смузі потрощених дерев, що довгим шрамом вганялась у джунґлі, спека стояла, як у лазні. Він ішов, важко спотикаючись об ліани та повалені стовбури, аж раптом пташка, червоно-жовта з'ява, метнулась угору з відьомським криком; йому луною озвався інший кри
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    Ясноволосий похитав головою:

    – Це острів. Так мені принаймні здається. А он там, у морі, риф. Можливо, тут узагалі немає дорослих.

    Товстун сторопів.

    – Був же той пілот. Правда, не в салоні для пасажирів, а в кабіні попереду.

    Примруживши очі, ясноволосий оглядав риф.

    – А інші діти? – провадив далі товстун. – Дехто з них мав урятуватися. Правда ж?

    Ясноволосий рушив до води з якомога недбалішим виглядом. Тим самим він делікатно показував свою нехіть до розмови, але опецьок поспішив за ним.
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    скинув окуляри, простяг їх Ральфові, кліпаючи й усміхаючись, тоді заходився витирати скельця брудною курткою. Раптом на його блідому обличчі застиг вираз болю і внутрішньої зосередженості. Він витер піт зі щік і мерщій начепив окуляри на носа.
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    він нівроку величенький – дванадцять років з гаком, і черевце не випирало по-дитячому, але не такий ще великий, аби набути незграбності підлітка. Розвинені, широкі плечі показували, що з нього міг би вийти боксер, та в його погляді й уотах була лагідність, за якою не крилося диявольське нутро. Він м'яко поплескав долонею по пальмовому стовбурі й, змушений нарешті повірити в реальність острова, знову щасливо засміявся і став на голову. Легко перевернувся на ноги, стрибнув на берег, упав на коліна й сипонув собі на груди дві жмені піску. Тоді знову сів і глянув на воду збудженим, сяйним поглядом.
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    Ральфе…

    Товстун спустив ноги з тераси й обережно сів на її край, наче на стільчик.
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    протер окуляри і начепив їх на кирпу.

    Дужка оправи вже залишила глибоку рожеву смужку на переніссі. Він критично глянув на золотаве Ральфове тіло, потім глипнув на власний одяг. Узявся за язичок блискавки на грудях
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    Товстун озирнувся, потім нахилився до Ральфа. І прошепотів:

    – Роха – так мене обзивали.

    Ральф аж заверещав від сміху. Схопився на ноги.

    – Роха! Роха!

    – Прошу тебе… Ральфе!

    Роха сплеснув руками від лихого передчуття.

    Я ж сказав, я не хочу…

    – Роха! Роха!
  • Кристина Сухомлинцитуєторік
    Я плаваю з п'яти років. Мене навчив батько. Він служить командиром на флоті. Ось одержить відпустку, приїде і врятує нас. А хто твій батько?
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз