Том Ніколс

третьому розділі я розповім, чому широка доступність вищої освіти — як це не парадоксально — багатьох змушує думати, що вони стали розумнішими, якщо насправді ці люди просто отримали ілюзорний інтелект, підкріплений дипломом сумнівної вартості.

студенти стають цінними клієнтами, а не учнями, це підсилює їхню самооцінку, але приносить мало знань.

Коли студенти стають цінними клієнтами, а не учнями, це підсилює їхню самооцінку, але приносить мало знань. Гірше того, у них не формується звичка критичного мислення, що дозволила б продовжувати вивчати та оцінювати різноманітні складні проблеми, щодо яких вони мали б вести обговорення та голосувати як громадяни.

. Не погоджуватись означає не поважати.

Як колись казав видатний фізик Вернер Гайзенберґ, «фахівець — це той, хто знає найгірші помилки, яких можна припуститись у його сфері, і те, як їх уникнути». (Його колега Нільс Бор говорив дещо інакше: «Фахівець — це той, хто припустився всіх можливих помилок у власній вузькій сфері»).

Жодна освіта не змусить людей знати ім’я свого депутата, якщо їм усе одно

Такий феномен називається ефектом Даннінґа—Крюґера на честь Девіда Даннінґа та Джастіна Крюґера — психологів, які працювали в Корнелльському університеті й описали це явище в знаковому дослідженні 1999 року. Загалом ефект Даннінґа—Крюґера можна описати так: що людина обмеженіша, то впевненіша в тому, що не тупа. Даннінґ і Крюґер тактовно називають таких людей некомпетентними та некваліфікованими. Але це не змінює основний результат дослідження: «Вони (тобто ті люди) роблять помилкові висновки й ухвалюють невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє цього усвідомити

Як зазначив письменник Ніколас Карр, поява винаходу Ґутенберґа в ХV столітті змусила ранніх гуманістів «поскреготати зубами»: вони переживали, що друковані книжки та газети «підірвуть авторитет релігії, принижуватимуть роботу науковців і писців та поширюватимуть сум’яття й розпусту
56
».

Ті середньовічні скептики не цілком помилялися. Друкарський прес використовувався, щоб масово випускати Біблію, учити людей читати й заохочувати грамотність, що веде до свободи особистості. Звісно, друк також уможливив поширення таких нісенітниць, як «Протоколи сіонських мудреців», що вчили людей плутати слова з фактами й підтримували створення тоталітарної пропаганди, яка обмежувала свободу. Інтернет — це друкарський прес зі швидкістю оптоволокна.

Вільний обмін ідеями — це потужна рушійна сила демократії, яка, утім, завжди несе ризик того, що злі та неосвічені люди застосують інструменти масової комунікації для власної вигоди й пропагуватимуть брехню та міфи, які не зможе спростувати жоден фахівець.

Цікавитися в 1980 році, чи Радянський Союз розвалиться до 2000-го, — це питання на «так» або «ні». А от питати в попередні десятиліття, як досягти мирного розпаду СРСР, і впливати на ймовірність такої події, зменшивши шанси альтернатив, — це вже зовсім інша справа