Том Ніколс

нині вважають, що мати рівні права в межах політичної системи означає сприймати думку кожної людини з будь-яких питань як рівноцінну думці будь-кого іншого.

Багато американців можуть глузувати з такого рівня неосвіченості, але я не радив би їм бути такими впевненими у власних здібностях. У 2014 році видання The Washington Post здійснило опитування серед американців про те, чи варто Сполученим Штатам утручатись у збройний конфлікт після нападу Росії на Україну. США та Росія — колишні вороги з часів «холодної війни», обидві країни мають міжконтинентальну ядерну зброю. Воєнний конфлікт серед Європи, прямо на російському кордоні, загрожує тим, що може спалахнути Третя світова війна з потенційно катастрофічними наслідками. Попри це лише один із шести американців і менш ніж кожен четвертий випускник коледжу змогли показати Україну на мапі. Ця країна найбільша у всій Європі, але респонденти в середньому помилялися майже на три тисячі кілометрів.

Іспити на мапі завалити легко. Значно більше непокоїть те, що брак знань про предмет не спиняв респондентів від висловлення досить гострих поглядів на цю тему. Це навіть м’яко сказано: респонденти не лише висловлювали чіткі погляди, але й з ентузіазмом сприймали ідею про воєнне втручання в Україну прямо пропорційно до браку їхніх знань про цю країну. Інакше кажучи, люди, які думали, що Україна розташована в Латинській Америці чи Австралії, проявляли більше ентузіазму щодо втручання збройних сил США в цей конфлікт.[3]

Гофстадтер переконував, — і це було в 1963 році, — що непосильна складність викликала почуття безпорадності й гніву серед громадськості, яка відчувала, що дедалі більше залежить від розумніших за неї еліт. «Те, що колись було кумедним і добродушним кепкуванням над інтелектом і формальною підготовкою, зараз перетворилося на злісне відкидання інтелектуала та його фахових навичок, — застерігав науковець. — Колись над інтелектуалом ніжно насміхалися, бо він був нікому не потрібний; тепер його гнівно відштовхують, бо він не надто потрібний».