Джон Грін

Я наполегливо старався чинити правильно.

Останні слова президента Гровера Клівленда

люди вірять у загробне життя, бо без цієї віри жити нестерпно

Спогади теж руйнуються. І тоді ти лишається ні з чим — навіть не з привидом, а з його тінню.

– Ти куриш для задоволення. А я – щоб померти.

Являти своє майбутнє – це все одно що ностальгувати.

– Га?..– не зрозумів я.

– Ти живеш наче в лабіринті, думаєш про те, як одного разу з нього втечеш і як це буде чудово, і живеш саме цим уявним майбутнім, а воно не приходить. Ти використовуєш майбутнє, щоб утекти від сьогодення.

– Страх – ще не привід! – прокричала вона в канапу.– Всі завжди використовують страх як відмовку.

: ти можеш відчути чисте задоволення лише тоді, як лишаєш позаду щось важливе — те, що для тебе багато важило. Висмикуєш самого себе з корінням. Але зробити це можна тільки тоді, коли в тебе є це коріння.

Якби кожне лихо, що відбувається на цьому світі, доводило мене до нервового зриву, я б уже був скажений, як щур у виходку

Марго завжди полюбляла таємниці. Згодом я часто думав, що, може, вона так полюбила таємниці, що сама стала таємницею

— Мене взагалі завжди дивувало, що хтось починає з кимсь зустрічатися тільки через вроду. Це все одно що пластівці на сніданок не до смаку вибирати, а за кольором упаковки… До речі, нам до наступної розв'язки… Але я не надто вродлива, принаймні якщо зблизька глянути. Як правило, що ближче людина до мене підходить, то менш привабливою я здаюся