Юрій Яновський

Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму.

Богдан посміхався — це його стихія

І вечір позапинав вікна синім полотном. Тільки молодість має таку повінь думок. Снуються вони скрізь, приходять від усіх дотиків, і ледве встигає за ними дзвінкий бігти час.