дімич

Історія з упалим на Ньютона яблуком майже напевно є вигаданою. Сам Ньютон згадував лише про те, що ідея гравітації прийшла йому в голову, коли він перебував у споглядальному настрої й помітив падіння яблука

Що цікаво, до XX століття загальний напрям думок був такий, що ніхто не припускав, що Всесвіт може розширюватися або стискуватися. Вважалося, що або Всесвіт існував завжди в незмінному вигляді, або був створений в певний момент у минулому приблизно такий, який ми бачимо його сьогодні. Частково це пояснюється схильністю людей вірити у вічні істини, а також знаходити розраду в думці, що, хоча ми старіємо й помираємо, Всесвіт завжди залишається незмінним.

До XX століття ніхто не припускав, що Всесвіт може розширюватися або стискуватися.

З іншого боку, Арістотелеві й більшості давньогрецьких філософів не подобалася ідея створення світу, оскільки вона вимагала занадто великого божественного втручання. Тому вони вірили, що людство й світ навколо нас існували й, можливо, будуть існувати вічно. Вони також обмірковували згаданий вище аргумент про прогрес цивілізації й відповідали на нього ідеями про повені, що періодично відбуваються, і інші стихійні лиха, які відкидають людство до початку цивілізації.

Як же нам розрізняти різні типи зірок? Для переважної більшості зірок спостереженню піддається тільки одна характеристика — колір світла, що випускається нею.

Навіть величина червоного зсуву галактики не випадкова, а прямо пропорційна відстані до неї — чим далі галактика, тим швидше вона віддаляється від нас.

Чудовою особливістю першої моделі Фрідмана була ідея про те, що Всесвіт не нескінченний у просторі, але простір не має границь.

У першій моделі Фрідмана простір улаштований так само, але має три виміри замість двох, властивих поверхні Землі. Четвертий вимір — час — також є кінцевим, але нагадує лінію з двома краями або границями, початком і кінцем.

У першій моделі Фрідмана простір улаштований так само, але має три виміри замість двох, властивих поверхні Землі. Четвертий вимір — час — також є кінцевим, але нагадує лінію з двома краями або границями, початком і кінцем.

Чим більше палива було в зірки споконвічно, тим швидше воно закінчиться. Коли в зірки закінчується паливо, вона починає остигати й стискуватися.

Хочеться сподіватися, що якась з версій гіпотези космічної цензури вірна, оскільки поблизу голих сингулярностей може виявитися можливою подорож у минуле