Роджер Желязни

Справа полягала в тому, що я мусив негайно щось робити, але не знав, що саме. Мені випав перепочинок, і від цього я почувався незручно.

Я навіть не впевнений, що їх дуже хвилює, яка з країн переможе в боротьбі за їхні землі, аби лиш їм не підвищували податки.

Я тільки найманий робітник. Мені не випадає мати власну думку.

Тобі не здається, старий, що ми інколи все занадто ускладнюємо, а треба жити простіше?

Прагнув могутності, вірив, що таким чином її здобуде, і не бажав ділитися цією могутністю ні з ким. Тобто, як я вже сказала: засранець.

Сон, можливо, єдина зі справжніх утіх життя, яка не конче має скоро минати.

Але доки ми не потрапили сюди, все було наче уві сні. Я просто реагувала на життя, і це все.

— У більшості людей теж так.

теж переконався, що пекло — це інші.

— Так, більшість проблем починається зазвичай із рідного дому, ти помітив?

Воно того не варте. Забий на них усіх, чорт забирай,