Камаль Равікант

Ті, хто себе люблять, відкидають своє еґо й просять допомоги. Тому що вони того варті.

коли ми себе поліпшуємо, люди навколо нас стають кращими від цього. Люди навколо тих людей також стають кращими.

Сьогодні я собі присягаюся любити себе, ставитися до себе, як до того, кого я люблю насправжки і щиро — у своїх думках, у своїх діях, у тому, що обираю, у тому, що зі мною трапляється. Кожної свідомої миті я обираю ЛЮБИТИ СЕБЕ».

«Зараз я не оприлюднюю публікацій, якщо вони не змушують мене перейматись тим, якої думки про мене люди».

Те, у що ми віримо, є тим, чого ми шукаєм; це фільтр, крізь який ми бачимо своє життя.

и варто боротися зі страхом і тривогою? Або відштовхувати й притлумлювати сум та біль? Це не спрацює.
Натомість уяви, що ти в темній кімнаті, а на вулиці світло. Твоє завдання: підійти до вікна, дістати ганчірку й почати його мити. Просто мий. І незабаром світло з’явиться саме собою, забираючи темряву.

Темрява — це відсутність світла. Якщо пам’ятатимеш про це, зміниш своє життя.

Колись був почув таке трактування мислення: «Ми, як люди, лише вважаємо, що думаємо». Це неправда. Здебільшого ми пригадуємо. Ми проживаємо знову наші спогади.
У нашій голові працюють уже відомі нам штампи та шаблони. Страхи, сподівання, мрії, прагнення. Ми маємо схеми для них усіх.

Якщо ми створені з атомів і молекул, а вони — з менших частинок, що є порожнім простором й енергією, то чим тоді є ми?

Але в простоті — правда. У простоті — сила